ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №37

Нещодавно знайомий розповів про випадково підслуханий у продуктовій крамниці діалог продавчині й вантажника.

– Мала в випускному класі… Скоро будемо до ЗНО готуватися.
– Та я чув, що вже арештували того замміністра, який оте зенео робив. Може, тепер відмінять.
– Відмінили б уже скоріше. Нехай діти ідуть на екзамени. Я б тоді знала, кому і скільки занести, і дитина б моя поступила. А то ті самі десять тисяч підуть на репетитора, а все рівно нема гарантії, що рейтинг буде нормальний...

Невже оце і є «справедливість, за яку варто боротися»: щоб можна було не вкладати гроші в знання дитяти, а лишити його тупим, занісши ті самі гроші «кому треба»?!.

Я абсолютно відвик від реалій корумпованого суспільства. Спілкуючись із  знайомими, дивуюся регулярним розповідям про хабарі в школах, ВУЗах, поліклініках,  даішникам, чиновникам, через які їм «доводилося» проходити, щоб домогтися чогось у житті. Найбільше мене дивує їх спокійне ставлення до всього цього. Знайомі один за одним знизують плечима і відповідають звикло-банальне «А хто їм що зробить? У них у всіх є дах». Або« А як по-іншому? Всі так роблять ». Або« Так воно так скрізь». Ні. Так НЕ скрізь.

Знаєте, що відповідає американський підліток на прохання друга (!) дати списати на іспиті? Що давати йому яку-небудь інформацію, що підвищує його шанси на іспиті, було б несправедливо по відношенню до інших учнів. І на їхню дружбу це аж ніяк не вплине.

 Тепер пригадайте себе у школі, де всі завжди один у одного списували. Причому для того, щоб тобі дали/у тебе попросили списати, зовсім необов'язково було бути великими друзями. Аргументу «ну що, тобі хіба шкода?» зазвичай вистачало. Вчителі, звичайно, боролися зі списуванням. Але свою боротьбу вони мотивували ніяк не справедливістю, а просто словом «не можна». Я пам'ятаю, що давши однокласнику списати, я відчував себе героєм. Адже я допоміг людині!  А ця людина, отримавши незаслужено високі оцінки, можливо, зайняла б  згодом робоче місце, яке міг би зайняти більш якісний фахівець, що призвело б до гіршої конкурентоспроможності компанії-роботодавця, після чого її б видавив з ринку іноземний конкурент, співробітники втратили робочі місця, а держава — частину податкової бази. І саме так корупція руйнує економіку, і саме завдяки тим, хто «зрізає» шлях за рахунок знайомств і хабарів, а не за рахунок праці і знань, вона і зароджується. Це елементарна логіка.

 У країнах, які подолали корупцію, немає слова «блат», і поняття «справедливість» - універсальне й не може застосовуватися вибірково.