МЕД ЯК ВАЛЮТА

Валове річне виробництво меду в Україні перевищує 70 тисяч тонн

 Обсяги виробництва цього солодкого органічного продукту вже вивели нашу державу на перше місце в Європі та на третє у світі, повідомив перший заступник міністра аграрної політики та продовольства України Ярослав Краснопольський під час міжнародної конференції про біологічно активнi продукти бджільництва.

У поточному році тільки за січень — липень експортовано 14,3 тисячi тонн меду, що на 1,8 тисячі тонн більше порівняно з відповідним періодом минулого року. У 2015 році освоєно нові ринки збуту, зокрема до Бельгії, Угорщини, Азербайджану, Китаю. «Нинi Україна експортує мед вже у 22 країни. Це є свідченням визнання нашої продукції, яка стає конкурентоспроможною на світових ринках», — наголосив Ярослав Краснопольський.

Наразі виробництвом меду в Україні займається понад 400 тисяч бджолярів. Виробничий фонд налічує близько трьох мільйонів бджолосімей. Постійно зростає експортний потенціал. Експорт меду з України минулоріч становив 36,3 тисячі тонн, що на 14,7 тисячі тонн або на 67,6 відсотка більше, ніж попереднього року.

Найбільшими імпортерами українського меду були Туреччина (1,4), Словаччина (1,8), США (7,8), Польща (7), Німеччина (11,5), Франція (1,8), Іспанія (1,6 тисячі тонн). Така динаміка підтверджує, що наявний потенціал галузі дозволить і в подальшому забезпечити належний рівень розвитку не лише для потреб внутрішнього ринку, а й формування потужного експортного потенціалу.


Повернутися
14.10.2015
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…