ЛЮДЯМ ЗІР РЯТУЮТЬ… СВИНІ

Саме так, звичайна свиня, виявляється, не тільки може дати смачне м'ясо і сало, але й допомогти тим, хто втрачає з тих чи інших причин зір.

Для багатьох відвідувачів виставки новітніх технологій, що кілька днів демонструвалась у Тернополі під час виїзного засідання Міжнародного трейд-клубу в Україні, така інформація стала просто сенсаційною. А дізналися вони про неї зі стенду Інституту біомедичних технологій Тернопільського державного медичного університету імені Івана Горбачевського.

 Про операції з використанням рогівок свині для людини Олег Снітовський попросив розповісти директора Інституту біомедичних технологій ТДМУ, професора кафедри загальної хірургії Тернопільського медуніверситету, заслуженого діяча науки і техніки України, лауреата Державної премії в галузі науки і техніки Володимира Бігуняка.

- Пане Володимире, ця методика маловідома  для пересічних  відвідувачів виставки…

- Почав би ось з чого. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, ураження рогівки внаслідок травм та опіків - одна із найважчих патологій ока. Вона входить до трійки основних чинників втрати зору, сягаючи майже 40 відсотків. 

- А що, медики, офтальмологи не можуть завдяки сучасному, прогресивному лікуванню, якось змінити цю ситуацію?

- Скажу відверто, усі традиційні технології консервативного лікування за травматичних пошкоджень очей і виразок рогівки не завжди мають позитвиний ефект, тому що ураження рогівки досить часто вимагає оперативного втручання. І ось тут допомагає саме кератопластика.

- Що це таке?

- Кератопластика - це пересадка рогової оболонки, а також вродженої, спадкової і набутої патології рогівки ока. Ще у 30-х роках минулого століття академік Володимир Філатов запропонував використовувати очі померлих людей як матеріал для кератопластики. Але сьогодні це поки що неможливо. Це у нас заборонено. У наш час діє «Закон про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини». А там є стаття 16, яка передбачає так звану презумпцію незгоди, тобто унеможливлює використання тканин та органів померлих людей. По суті, недосконалість законодавчої бази в цьому аспекті призупинила розпочаті колись подібні операції.

- Який же ви знайшли вихід?

- Ми розв’язали проблему дефіциту донорського матеріалу в офтальмології, не порушуючи закону та етичних норм. Створили біологічний замінник рогівки. Назву це слово, трохи складне, а саме – кератоксеноімплантат. Йдеться про рогівку свині, яку ми запропонували використовувати під час складних операцій на оці.

 - Пане пофесоре, Ви автор цієї ідеї та виробництва  кератоксеноімплантату і використання його в офтальмологічній практиці. Що передувало такому, як я бачу тут на стенді, запатентованому винаходу?

- Ми тривалий час робили експерименти на тваринах, спочатку на кролях, потім – на свинях, вивчаючи способи та методи приживлення свіжих рогівок при різноманітних травмах і патологічних захворюваннях очей. Співпрацювали і далі співпрацюємо з командою фахівців Одеського інституту очних хвороб і тканинної терапії імені академіка Філатова. Їхні спеціалісти і довели доцільність та можливість використання рогівки свині у вигляді імплантанту в офтальмологічній практиці. І ось, після успішної апробації та, повторюю, патентування, ми запровадили цей метод у широке використання.

- Скільки проведено таких операцій із заміни рогівки?

- На Тернопільщині, в обласній клінічній лікарні, провели вже 42 операції. Загалом же ксенорогівки нині використовують у багатьох клініках України. Імплантат з ока свині повернув зір сотням пацієнтів із Харкова, Одеси, Рівного, Ужгорода, Тернополя. Кожна операція – це порятунок ока від його знищення. Більше того, зір навіть відновлюється, поліпшується. Правда, при центральному ураженні ока – ні, а якщо воно перефирійне, то зір помалу відновлюється. Головне – що око не втрачене. Ось що важливо.

- А відбувається процес заміни рогівки?

- Коли рогівку забираємо у свині, її обробляємо спеціальним кріопротектором, консервуємо при наднизькій температурі до мінус 196 градусів. Пізніше імплантат проходить спеціальний технологічний контроль і стерилізацію, упаковується в герметичну упакову. І все, ось в цих пакетиках рогівка готова до транспортування і використання у медичній практиці.

- А потім, власне, сама операція? Вона, мабуть, триває довго?

- У середньому до години. Імплантат за одну годину до операції беруть із поліетиленої упаковки та інкубують в стерильному ізотонічному розчині натрію хлориду впродовж однієї години. Потім зволожений кератоксеноімплантат вирізують у такому розмірі, який потрібен для ока пацієнта, кладуть на його око, зашивають краї і все – операція завершена. Через кілька днів пацієнта виписують додому, призначають лікувальні краплі для ока. Орієнтовно через півтора – два місяці імплантат розсмоктується і на пошкодженому місці з’являєтсья нова рогова оболонка.

- Це просто фантастика. А операції мають вікові обмеження?

- Ні, вік тут значення не має. Більше того, якихось алергічних проявів чи відторгнення імплантату жодного разу не було виявлено ні в одній із вікових груп…

Ось так, наукова думка наших земляків, помножена на тривалі досліди і експерименти, довела, що фантастичні припущення і передбачення можуть стати реальністю. Свідчення цього – сотні людей, котрі знову стали бачити завдяки свійській тварині, яка у нас століттями використовувалась тільки за одним призначенням…

Олег СНІТОВСЬКИЙ

http://teren.in.ua


Повернутися
14.10.2015
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…