РЕКОРД «ВИДЕР» НІГТЯМИ

Мешканець Індії Шрідхар Чіллал нарешті здійснив свою мрію — потрапив у Книгу рекордів Гіннесса. Щоб встановити рекорд, чоловік не підстригав нігті на лівій руці аж із 1952 року. І добився того, що загальна їх довжина сягнула 909,6 сантиметра. Найдовший ніготь на «рекордній» руці виріс аж до 2 метрів, найкоротший — «усього лише» до 164,5 сантиметра.

При цьому, як запевняє Чіллал, його довгі нігті дуже ламкі, тому всі ці роки йому доводилося бути дуже обережним, щоб їх не зламати. Особливо — вночі. Індієць уже звик щопівгодини прокидатися, аби перевірити цілісність нігтів і покласти руку зручніше.

Чекаючи на всесвітню славу, пан Шрідхар зазнав немало прикрощів у рідному селі. Він довго не міг влаштуватися на роботу й так і не зміг одружитися. За словами рекордсмена, навіть якщо котрась із дівчат була й не проти вийти за нього заміж, то категорично відмовлялися від такого зятя її батьки. А в Індії з цим суворо.

Втім 78-річний Чіллал запевняє, що не шкодує про своє рішення відрощувати нігті заради рекорду, ухвалене 63 роки тому. «Мені ніколи не доводиться чекати в черзі, я завжди в центрі уваги — і це чудово!» — каже чоловік.

Тепер, досягнувши мети, він планує нарешті обстригти нігті й подарувати їх музею. Тож хоч на старість років буде шанс нарешті одружитися.


Повернутися
13.10.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...