У ТЕРНОПОЛІ — «ЗМІЄПУТІН»

На днях у Тернополі намалювали карикатуру на Путіна в образі Гітлера з фашистським шоломом на голові та гадюки. Автором такого шедевру є тернопільський художник Юрій Цуприк. Чоловік каже, що вирішив намалювати саме таку карикатуру через "подвиг" Путіна.

Свій малюнок Юрій Цуприк намалював за трішки більше, ніж за три години. Багато часу у нього зайняла грунтовка та риштовка стіни.

- На цьому малюнку Путін у образі Гітлера та гадюки через те, що він як гадюка заліз в Грузію, Сирію, Придністров'я, Україну, - розповідає Юрій Цуприк. - Я його бачу у вигляді гадюки. 

Образ Путлера доповнює уже звичне не лише для фанатів футболу, а й для усіх українців "Ла ла ла" та комуністичний знак. Такий незвичний малюнок привертає увагу тернополян.

- Художник - молодець, - каже тернополянка Олена Лесюк. - Він дуже точно відобразив  те, що собою являє Путін. 

Це не єдиний проект Юрія Цуприка. Минулого року до Дня міста художник  біля "Новусу" намалював цілу картину з українською хатою та лелеками на прапорі України. Тепер чоловік хоче намалювати Надію Савченко. Проте де саме буде новий шедевр художник не признається.

- Дуже складно знайти місце, щоб намалювати щось, а як знайдеш і розкажеш комусь, то того місця може вже і не бути, - каже пан Цуприк. 

Художньою творчістю Юрій Цуприк займається з двох років. Чоловік розповів, що у його родині завжди малював його дядько по татовій лінії, ймовірно талант передався і тернополянину. 


Повернутися
13.10.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...