ТЕРНОПОЛЯНКА ЗІБРАЛА МАЙЖЕ ТИСЯЧУ ЛИСТІВОК ІЗ 45 КРАЇН СВІТУ!

Виставку листівок з різних країн світу відкрили у центральному відділенні «Укрпошти» в Тернополі.

Приурочили її до Всесвітнього дня пошти, який відзначають 9 жовтня. Листівки із власних колекцій для експозиції надали дві тернополянки, які займаються посткроссингом (обміном листівками з людьми, які проживають у різних країнах світу) – Ірина Цимбалюк та Юлія Будна.

– Виставка називається «Весь світ у поштівках», – розповів філателіст і посткроссер Сергій Ткачов. – У ній ми намагалися показати листівки із різних країн. Усі вони розташовані за алфавітним порядком, починаючи з Австралії і завершуючи Японією. З експозиції можна дізнатися, що деякі країни випускають незвичні фігурні листівки. Зараз серед посткроссерів популярні поштівки, які презентують країну. На ній зображено силует карти і подано дані про кількість населення, столицю тощо. До речі, таку листівку можна замовити і в нас, і не тільки з Україною, а й з окремим містом. Особливо цінною і рідкісною з представлених листівок є та, яку надіслали з Непалу, адже у них немає пошти і їх обслуговує Індія, але свої марки вони мають. Є такий цікавий факт, що 16-ти і 19-ти мільйоні листівки серед посткроссерів були відправлені з України. Думаю, що наступні мільйонні цифри також будуть відправлені з нашої держави, завдяки активності українських посткроссерів. Тим більше, що ми тепер маємо свою фірмову марку «посткроссинг», і сьогодні я вперше відправляю з Тернополя поштівки з цими марками.

Для посткроссингу немає вікових обмежень. Наприклад, Ірина Цимбалюк займається цим разом зі своїм 14-річним сином. У її колекції вже десятки тисяч листівок. Вона збирає тематичні листівки з акварельними сільськими пейзажами фінських і шведських художників. Інша учасниця виставки – 13-річна учениця із тернопільської школи №10, пише ЗЗ

– Посткроссингом я займаюся вже три роки, і мені дуже подобається це заняття, – розповіла дівчинка. – У мене є майже тисячу листівок із 45 країн світу. І я хотіла показати всім тернополянам, які є гарні листівки. Таке хобі не тільки приносить радість, а допомагає мені у вивчені англійської, польської і японської мов. Завдяки посткроссингу я знайшла багато друзів за кордоном. Наприклад, японка Мідорі часто мені надсилає листівки і допомагає з вивченням японської. З нею ми спілкуємось через фейсбук.

Виставку «Весь світ у поштівках» можна буде оглянути протягом тижня. Розташована вона у центральному залі  головпошти, що на вулиці Коперника.

 


Повернутися
13.10.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...