ЗЛОДІЙ, ЯКИЙ… ПЕРЕОДЯГАЄТЬСЯ У СВЯЩЕНИКА

На території сіл Львівської, Тернопільської  та Івано-Франківської областей діє злочинне угруповання, до якого входять не менше ніж двоє осіб.

 Про це повідомили у прес-службі управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.

 Зловмисники, один з яких переодягнений у вбрання священика, входять у довіру до людей, щоб заволодіти їхніми грошима та матеріальними цінностями.

Переважно жертвами шахраїв стають літні люди. Не виключено, що під час скоєння злочинів шахраї застосовують проти своїх жертв гіпноз.

 Працівники органів внутрішніх справ  звертаються до мешканців західних областей з  проханням: якщо ви стали жертвою цих шахраїв, повідомте про це в територіальні органи міліції або на оперативну лінію «102».

 Також у міліції нагадують мешканцям про необхідність бути пильними та обережними, спілкуючись з незнайомими людьми, особливо у випадках, коли ці особи ведуть мову про пожертви, благодійні внески, обмін речей, знімання вроків, передбачення майбутнього тощо. Дуже часто, використовуючи такі приводи, шахраї намагаються заволодіти грошима та цінними речами.


Повернутися
13.10.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...