«НАШАХРАЮВАЛА» НА 200 ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ

Більше десяти обдурених клієнтів залишила по собі аферистка з Тернополя. Жінка впродовж кількох місяців заробила на довірливих мешканцях краю понад 200 тисяч гривень.

За словами заступника начальника Тернопільського міськвідділу міліції Анатолія Стельмащука, шахрайка була зареєстрована, як приватний підприємець.

Вона орендувала три приміщення в обласному центрі та рекламувала свою фірму під маркою польської фірми з виготовлення меблів “Komandor”.

Офіси так-званого представництва були на вулицях Замкова, 5, Текстильна, 28 та Збаразька, 39.

Тернополянка приймала замовлення, брала завдатки, а потім відтерміновувала видачу товару, мотивуючи різними причинами.

Обурені клієнти за допомогою розібратися у ситуації звернулися до правоохоронців. При вивченні усіх документів з’ясувалося, що жінка свого часу дійсно співпрацювала з фірмою “Komandor”, але у зв’язку з численними скаргами клієнтів на роботу салонів та через порушення стандартів компанія припинила співпрацю з даними салонами та їх власниками. Про що оголосила на своєму офіційному сайті.

Проте офіси мешканка обласного центру не зачинила, а продовжила збирати гроші з ймовірних клієнтів. Як з’ясувалося в угодах, підписаних з нею, не було вказано терміну виконання замовлення.

Сама ж “підприємець” каже, що частину грошей уже витратила, а іншу “з’їла” криза. Боргує шахрайка і власникам приміщення за оренду.

На сьогодні правоохоронці уже відкрили 10 кримінальних проваджень за статтею 190 частина 2 ККУ – шахрайство.

Міліціонери звертаються до усіх, хто замовляв меблі у цієї жінки за вказаними вище адресами та не отримав товар, повідомляти за номерами телефонів (067)354 15 35, (097)809 81 53 або на лінію “102″.


Повернутися
13.10.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…