«НАШАХРАЮВАЛА» НА 200 ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ

Більше десяти обдурених клієнтів залишила по собі аферистка з Тернополя. Жінка впродовж кількох місяців заробила на довірливих мешканцях краю понад 200 тисяч гривень.

За словами заступника начальника Тернопільського міськвідділу міліції Анатолія Стельмащука, шахрайка була зареєстрована, як приватний підприємець.

Вона орендувала три приміщення в обласному центрі та рекламувала свою фірму під маркою польської фірми з виготовлення меблів “Komandor”.

Офіси так-званого представництва були на вулицях Замкова, 5, Текстильна, 28 та Збаразька, 39.

Тернополянка приймала замовлення, брала завдатки, а потім відтерміновувала видачу товару, мотивуючи різними причинами.

Обурені клієнти за допомогою розібратися у ситуації звернулися до правоохоронців. При вивченні усіх документів з’ясувалося, що жінка свого часу дійсно співпрацювала з фірмою “Komandor”, але у зв’язку з численними скаргами клієнтів на роботу салонів та через порушення стандартів компанія припинила співпрацю з даними салонами та їх власниками. Про що оголосила на своєму офіційному сайті.

Проте офіси мешканка обласного центру не зачинила, а продовжила збирати гроші з ймовірних клієнтів. Як з’ясувалося в угодах, підписаних з нею, не було вказано терміну виконання замовлення.

Сама ж “підприємець” каже, що частину грошей уже витратила, а іншу “з’їла” криза. Боргує шахрайка і власникам приміщення за оренду.

На сьогодні правоохоронці уже відкрили 10 кримінальних проваджень за статтею 190 частина 2 ККУ – шахрайство.

Міліціонери звертаються до усіх, хто замовляв меблі у цієї жінки за вказаними вище адресами та не отримав товар, повідомляти за номерами телефонів (067)354 15 35, (097)809 81 53 або на лінію “102″.


Повернутися
13.10.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...