МАТИ ЗЛАМАЛА НЕМОВЛЯТІ РУКУ І НОГУ

У Зборівському районі Тернопільської області мати, купаючи місячне немовля, зламала йому руку та ногу, повідомляє прес-служба УМВС України у Тернопільській області.

У селах на Тернопільщині досі практикують так зване «міряння немовляти». Процедуру проводять після того, як скупають дитину. Для цього силою зводять коліно і лікоть протилежних кінцівок маляти. Для чого існує така традиція, ніхто не пам’ятає, але на потребі цього наголошують літні люди.

23-річна жителька села Курівці вирішила дослухатися до порад «знавців традицій» і «поміряти» свого сина. «Молода мати чи то сил не розрахувала чи з іншої причини – слідство встановлює, проте під час такого міряння зламала місячному синові ручку та ніжку», – повідомляють в міліції.

Як розповів виконувач обов’язків начальника Зборівської міліції Денис Бортняк, травми малюк найімовірніше отримав за три доби перед тим, як мати показала його медикам.

Жінка пояснила, що набряки на кінцівках утворилися в суботу, після купання. У неділю родина святкувала хрестини. У понеділок ще сподівалися, що все минеться, і лише у вівторок за наполяганням сільського фельдшера поїхали до районної лікарні. Звідти після рентгену немовля доправили до обласної дитячої лікарні з діагнозом перелом лівої ноги та правої руки зі зміщенням.

Наразі правоохоронці з’ясовують обставини події, що сталася з місячним малюком. Згодом, після завершення лікування, буде проведена судово-медична експертиза.

Відкрито кримінальне провадження за статтею 128 ККУ – необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження.


Повернутися
13.10.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...