МАТИ ЗЛАМАЛА НЕМОВЛЯТІ РУКУ І НОГУ

У Зборівському районі Тернопільської області мати, купаючи місячне немовля, зламала йому руку та ногу, повідомляє прес-служба УМВС України у Тернопільській області.

У селах на Тернопільщині досі практикують так зване «міряння немовляти». Процедуру проводять після того, як скупають дитину. Для цього силою зводять коліно і лікоть протилежних кінцівок маляти. Для чого існує така традиція, ніхто не пам’ятає, але на потребі цього наголошують літні люди.

23-річна жителька села Курівці вирішила дослухатися до порад «знавців традицій» і «поміряти» свого сина. «Молода мати чи то сил не розрахувала чи з іншої причини – слідство встановлює, проте під час такого міряння зламала місячному синові ручку та ніжку», – повідомляють в міліції.

Як розповів виконувач обов’язків начальника Зборівської міліції Денис Бортняк, травми малюк найімовірніше отримав за три доби перед тим, як мати показала його медикам.

Жінка пояснила, що набряки на кінцівках утворилися в суботу, після купання. У неділю родина святкувала хрестини. У понеділок ще сподівалися, що все минеться, і лише у вівторок за наполяганням сільського фельдшера поїхали до районної лікарні. Звідти після рентгену немовля доправили до обласної дитячої лікарні з діагнозом перелом лівої ноги та правої руки зі зміщенням.

Наразі правоохоронці з’ясовують обставини події, що сталася з місячним малюком. Згодом, після завершення лікування, буде проведена судово-медична експертиза.

Відкрито кримінальне провадження за статтею 128 ККУ – необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження.


Повернутися
13.10.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…