МАТИ ЗЛАМАЛА НЕМОВЛЯТІ РУКУ І НОГУ

У Зборівському районі Тернопільської області мати, купаючи місячне немовля, зламала йому руку та ногу, повідомляє прес-служба УМВС України у Тернопільській області.

У селах на Тернопільщині досі практикують так зване «міряння немовляти». Процедуру проводять після того, як скупають дитину. Для цього силою зводять коліно і лікоть протилежних кінцівок маляти. Для чого існує така традиція, ніхто не пам’ятає, але на потребі цього наголошують літні люди.

23-річна жителька села Курівці вирішила дослухатися до порад «знавців традицій» і «поміряти» свого сина. «Молода мати чи то сил не розрахувала чи з іншої причини – слідство встановлює, проте під час такого міряння зламала місячному синові ручку та ніжку», – повідомляють в міліції.

Як розповів виконувач обов’язків начальника Зборівської міліції Денис Бортняк, травми малюк найімовірніше отримав за три доби перед тим, як мати показала його медикам.

Жінка пояснила, що набряки на кінцівках утворилися в суботу, після купання. У неділю родина святкувала хрестини. У понеділок ще сподівалися, що все минеться, і лише у вівторок за наполяганням сільського фельдшера поїхали до районної лікарні. Звідти після рентгену немовля доправили до обласної дитячої лікарні з діагнозом перелом лівої ноги та правої руки зі зміщенням.

Наразі правоохоронці з’ясовують обставини події, що сталася з місячним малюком. Згодом, після завершення лікування, буде проведена судово-медична експертиза.

Відкрито кримінальне провадження за статтею 128 ККУ – необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження.


Повернутися
13.10.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.