МАТИ ЗЛАМАЛА НЕМОВЛЯТІ РУКУ І НОГУ

У Зборівському районі Тернопільської області мати, купаючи місячне немовля, зламала йому руку та ногу, повідомляє прес-служба УМВС України у Тернопільській області.

У селах на Тернопільщині досі практикують так зване «міряння немовляти». Процедуру проводять після того, як скупають дитину. Для цього силою зводять коліно і лікоть протилежних кінцівок маляти. Для чого існує така традиція, ніхто не пам’ятає, але на потребі цього наголошують літні люди.

23-річна жителька села Курівці вирішила дослухатися до порад «знавців традицій» і «поміряти» свого сина. «Молода мати чи то сил не розрахувала чи з іншої причини – слідство встановлює, проте під час такого міряння зламала місячному синові ручку та ніжку», – повідомляють в міліції.

Як розповів виконувач обов’язків начальника Зборівської міліції Денис Бортняк, травми малюк найімовірніше отримав за три доби перед тим, як мати показала його медикам.

Жінка пояснила, що набряки на кінцівках утворилися в суботу, після купання. У неділю родина святкувала хрестини. У понеділок ще сподівалися, що все минеться, і лише у вівторок за наполяганням сільського фельдшера поїхали до районної лікарні. Звідти після рентгену немовля доправили до обласної дитячої лікарні з діагнозом перелом лівої ноги та правої руки зі зміщенням.

Наразі правоохоронці з’ясовують обставини події, що сталася з місячним малюком. Згодом, після завершення лікування, буде проведена судово-медична експертиза.

Відкрито кримінальне провадження за статтею 128 ККУ – необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження.


Повернутися
13.10.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.