У ЗБАРАЖІ ОБІКРАЛИ ЛІКАРЯ

У Збаразький райвідділ міліції надійшло повідомлення від лікаря Збаразької ЦРКЛ про те, що обідньої пори невідома особа через не зачинені двері його робочого кабінету таємно викрала належний йому ноутбук та гроші в сумі 700 гривень.

На даний час вказаний злочин залишається нерозкритим, працівники міліції вживають заходів, спрямованих на встановлення особи злочинця. 
Збаразький РВ УМВС України в Тернопільській області звертає увагу громадян на те, що крадіжки залишених без нагляду речей – один з найчастіших різновидів злочинів. На робочих місцях співробітники установ часто залишають свої особисті речі без нагляду: сумочки, телефони, ноутбуки і т.д., виходять з приміщень, забуваючи, що, окрім колег, до цих приміщень можуть заходити і сторонні особи, які можуть скоїти крадіжку.
Розкрити даний вид злочинів і встановити осіб, які вчинили розкрадання, часто дуже складно. Тому, краще за все, вжити заходів щодо збереження свого майна.


Повернутися
13.10.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.