РОЗШУКУЮТЬ СЕПАРАТИСТА З ТЕРНОПІЛЬЩИНИ

Прокуратурою області здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні стосовно жителя Борщівського району у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.258-3 та ч.2 ст. 110 КК України (створення терористичної організації та посягання на територіальну цілісність України).

 Житель Борщівського району підозрюється у сприянні діяльності терористичній організації Донецька народна республіка та посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України.

 Досудове розслідування у кримінальному провадженні проводиться слідчим відділом УСБ України в області.

 На даний час підозрюваний переховується від слідства на тимчасово окупованій території України та ухиляється від кримінальної відповідальності. У зв’язку з цим його оголошено у розшук, повідомляє прес-служба прокуратури у Тернопільській області.

 Окрім того, слідчий звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором, про здійснення процедури спеціального досудового розслідування стосовно підозрюваного у рамках ст.297-1-297-5 КПК України.

 Рішеннями суду відповідні дозволи надано. Органом досудового розслідування відповідно до гл. 24-1 КПК України розпочато спеціальне досудове розслідування у цьому провадженні.

 Главою 24-1, якою доповнений Кримінальний процесуальний кодекс України, передбачено процедуру проведення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження щодо підозрюваних (обвинувачених), які переховуються від органів слідства і суду за межами України та ухиляються від кримінальної відповідальності за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини.

 Тобто законодавство надає можливість судам заочно засудити осіб у випадку, коли вони перебувають у міждержавному чи міжнародному розшуку.


Повернутися
13.10.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...