СТУДЕНТ ВЗЯВСЯ ЗА БІЗНЕС… НАРКОБІЗНЕС!

Допоки батьки за кордоном заробляли копійчину, їхній син у Тернополі зорганізував власний бізнес. На кошти, які родичі передавали для прожиття, купляв марихуану, а відтак продавав її дорожче «ринкової» вартості. Під час однієї з оборудок його й взяли тернопільські правоохоронці.

Незаконну діяльність 20-річного студента з Тернополя співробітники відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків обласної міліції документували впродовж кількох місяців. Результатом копіткої оперативної роботи стало затримання підозрюваного на гарячому. Ділок тоді збув три сірникові коробки із дурманом натомість отримав шість сотень гривень. Гроші і марихуану міліціонери вилучили.

Примітно, що середня вартість сірникової коробки канабісу близько 150 гривень, а студент продавав ту ж кількість за 200 гривень. Дороговизну свого товару наркоторговець пояснював його начебто закордонним походження. Такий маркетинговий хід приваблював потенційних покупців.

— Підозрюваному інкримінують частину 2 статті 307 ККУ — повідомив начальник ВБНОН обласної міліції Володимир Строїч. – За скоєне йому загрожує від п’яти до десяти років в’язниці. Міру покарання ділку обере суд. Зараз тернополянин перебуває під домашнім арештом.


Повернутися
13.10.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...