СТУДЕНТ ВЗЯВСЯ ЗА БІЗНЕС… НАРКОБІЗНЕС!

Допоки батьки за кордоном заробляли копійчину, їхній син у Тернополі зорганізував власний бізнес. На кошти, які родичі передавали для прожиття, купляв марихуану, а відтак продавав її дорожче «ринкової» вартості. Під час однієї з оборудок його й взяли тернопільські правоохоронці.

Незаконну діяльність 20-річного студента з Тернополя співробітники відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків обласної міліції документували впродовж кількох місяців. Результатом копіткої оперативної роботи стало затримання підозрюваного на гарячому. Ділок тоді збув три сірникові коробки із дурманом натомість отримав шість сотень гривень. Гроші і марихуану міліціонери вилучили.

Примітно, що середня вартість сірникової коробки канабісу близько 150 гривень, а студент продавав ту ж кількість за 200 гривень. Дороговизну свого товару наркоторговець пояснював його начебто закордонним походження. Такий маркетинговий хід приваблював потенційних покупців.

— Підозрюваному інкримінують частину 2 статті 307 ККУ — повідомив начальник ВБНОН обласної міліції Володимир Строїч. – За скоєне йому загрожує від п’яти до десяти років в’язниці. Міру покарання ділку обере суд. Зараз тернополянин перебуває під домашнім арештом.


Повернутися
13.10.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.