Звернення Андрія Закревського №6
Як порятунку від задавненої хвороби, як закінчення довгої розлуки - чекає земля весни. Коли ми починали цей проект, ми ще не знали, чи вдасться нам достукатися до ваших сердець. Зима, безвихідь, щодня — погані новини... Але кожен день обривається усе новий листок календаря, сонце усе вище, і птахи будять нас вранці своїм щебетом.
Тільки від нас залежить, як ми будемо зустрічати наступну зиму: з таким же страхом за своїх рідних, страхом перед майбутнім... Чи сильними, впевненими в завтрашньому дні і з вірою в те, що Господь віддячить нам за труди наші.
Наш колектив всіма силами хоче доброго майбутнього для усіх нас! Ми хочемо, аби до кінця цього року сотні, тисячі дерев були посаджені на Тернопільщині. І поміж них були і яблуні, які ми хочемо подарувати нашим землякам.
Ще раз нагадаю, що ми проводимо постійну акцію «Сад — за кращий лист».
Ми впевнені, що якщо наша земля знову зарясніє садами, якщо ви побачите, як щороку навесні зацвітають дерева — ви ніколи не подумаєте розлюбити Україну і виїхати з неї.
Нам треба стати багатими, сильними і здоровими. І щоб ніхто і не зміг подумати, що ми можемо просто так віддати свою землю.
А ще хочу нагадати, що з яблук можна зробити не тільки сік і варення, а ще й сидр. А якщо буде забагато сидру - можна зробити кальвадос. А найсмачніший і дорогий кальвадос має настоятися як мінімум чотири роки. І тоді дівчата стануть веселішими, а хлопці кучерявими.
Так що приступати до посадки яблунь і груш треба негайно!
З весною вас, друзі!
← Повернутися
