НЕ КАЖИ «ГАВ!», ПОКИ СІЄСТА

Для південних народів післяобідній відпочинок — це святе. У країнах Південної Америки, Іспанії, Греції тощо під час сієсти, коли сонце найбільш палюче, закриваються магазини, банки й державні установи, а їх працівники йдуть додому — перекусити й перекемарити... годинки три-чотири. Узимку, до речі, ситуація така сама, байдуже, що на вулиці прохолодно.

Зрозуміло, що переривати такий милий мешканцям Півдня сон — це, можна сказати, злочин. Тому мер італійського містечка Контроне Нікола Пасторе видав розпорядження, яке, на його думку, допоможе оберігати спокій городян. Згідно з його наказом, під час післяобіднього відпочинку собакам заборонено гавкати. І власникам домашніх тварин, які порушуватимуть цю заборону, відтепер загрожує штраф у розмірі від 20 до 500 євро. Звісно, аналогічне правило стосується й ночі, тож бідолашним псам тепер доведеться мовчати більшу частину доби. А точніше, їхнім господарям доведеться менше часу витрачати на сієсту й більше працювати, щоб оплачувати штрафи. Адже тварині не поясниш, що подавати голос дозволено лише по графіку.


Повернутися
02.10.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...