«ЙОГА» НА СТІЛЬЦІ

Щоб тривала робота за письмовим столом не зламала вам спину, влаштуйте собі «виробничу» гімнастику

      Працівникам розумової праці відомий той стан внутрішньої скутості, коли після багатогодинного сидіння на місці спина не розгинається, а ноги підламуються, якщо раптово встаєш із-за столу. Перш за все тим, хто довгий час працює сидячи, варто щогодини перериватися на п'ять-десять хвилин — встати, розім'яти ноги, зробити вправи для шиї, яка весь час перебуває в одному положенні, й аж тоді знову братись до роботи.

      Вправи для шиї виконуються при прямій спині. Опустіть плечі, голову нахиляйте вперед-назад, вліво-вправо не менше десяти разів. Після цього стільки ж разів зробіть колові рухи головою.

      Зчепіть руки на потилиці й тисніть на них головою. Потім так само — на лобі. М'язи шиї мають від цього дещо розпружитись. У цій вправі можна попросити когось допомогти, тобто зчепити руки на вашій голові й далі так само.

      Для спини — з'єднайте руки за спиною на рівні талії і прогніться верхньою частиною тулуба назад. Вправа виконується стоячи, не менше п'яти разів. Після того вирівняйте спину, виструнчіться, наче на параді, затримайте дихання, а потім різко розслабте м’язи. Напруга має вас відпустити.

      Для ніг — сидячи на стільці, випрямте під столом, якщо стіл дозволяє, ноги і потягніть на себе носки ступнів. Це розслабить м'язи литок.

      Повернувшись до роботи, слідкуйте за тим, щоб спина при сидінні була рівною, а плечі спокійно опущені. І будьте здорові!


Повернутися
02.10.2015
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…