Анекдоти №5

***

- Тату, я попав каменем у сусідський “Лексус”!

- Іди геть хлопчику, я тебе не знаю!

***

- Чим відрізняється літак від унітазу?

- У літак сідають щоб летіти, а до унітазу летять, щоб сісти.

***

Тільки в Україні є 3 тварини яких ніхто ніколи не бачив:

1) Ядрьона вош,

2) Йоханий бабай,

3) Бляха-муха

***

Ніщо так не бадьорить з ранку, як фраза: «Ми проспали!»

***

Молоденькі медсестри – це найкраще, що може вам дати наша безкоштовна медицина.

***

Увечері на лавці в парку сидить хлопець і дівчина. Хлопець обмацує її спину. Нарешті дівчина запитує:

- Що ти робиш?

- Шукаю груди.

- Груди попереду!

- Там уже шукав…

***

- З чим на дорозі найчастіше на вас нападали злочинці?

- З полосатою палицею

***

Сьогодні почув по телевізору, що дорослому леву потрібно 20 годин на відпочинок щодня.

Я так і знав – я дорослий лев!

***

- Коли в мене стрес, я їм цукерки.

- Ти постійно їх жереш.

- У мене важке життя.

***

Петро намагався пограбувати крамницю за допомогою водяного пістолета.

Продавець спочатку сміявся, а потім захлинувся.

***

- Дорога, у нас є, що поїсти?

- Їж усе, що знайдеш в холодильнику!

- Ах ти, господине моя! Сама лід приготувала чи хтось помагав?


Повернутися
26.02.2015
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.