БУЧАЦЬКІ МІЛІЦІОНЕРИ ВИКРИЛИ ДВОХ МАГАЗИННИХ ЗЛОДІЙОК

Похід по магазинах без грошей вирішили влаштувати дві товаришки з Бучацького району. Молодиці примудрялися виходити з магазинів не з порожніми руками.

Як розповів перший заступник начальника Бучацького райвідділу міліції Анатолій Мельник, впродовж одного дня до правоохоронців надійшло декілька повідомлень про крадіжки з магазинів райцентру.

Продавці повідомляли про зникнення з крамниць скриньок для пожертв. Міліціонери оперативно відреагували на заяви потерпілих.

З’ясувалося, що з торгових закладів зникли не лише скриньки для пожертв, а й деякий товар. Встановити підозрюваних у вчиненні крадіжок вдалося за допомогою камери відеоспостереження, вмонтованій в одній із крамниць.

На фіксованому зображенні було видно, як двоє жінок непомітно забирають з прилавка товар. Причетними до крадіжок виявилися місцеві мешканки. Протиправним вони займаються не вперше – обоє раніше потрапляли в поле зору правоохоронців.

З’ясувалося, що підозрювані за один день обікрали декілька магазинів у Бучачі. Діяли за звичною схемою: допоки одна з них відволікала увагу продавця, інша брала з прилавку товар та ховала в сумку. Того ж дня злодійки вирішили навідатися за наживою до сусіднього райцентру – Чорткова. За декілька годин побували у багатьох магазинах. Після їх візиту власники крамниць теж недорахувалися чимало товару.

Гастролі жінок припинили працівники міліції. Вони вилучили у них крадені речі.

За усіма фактами крадіжок правоохоронці розпочали кримінальне провадження. Дії підозрюваних кваліфіковано за частиною 2 статті 185 ККУ – крадіжка. Триває слідство.


Повернутися
02.10.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.