ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №35

Чи доводилося вам хоч раз за останні півтора роки, аналізуючи стан речей у   країні, розчаровано зітхати: «Нічого так і не змінилося…». А що саме ви особисто намагалися змінити і чому вам це не вдалося?

  Всі розуміють, що країна змінилась, але не всі розуміють, що доля країни та доля українського народу залежить від нас самих. Якби українці докладали хоча б половину того запалу, енергії та зусиль на боротьбу із власною недосконалістю, які вони витрачають у боротьбі з путінами і януковичами - цю країну було б не впізнати. Ба більше, якщо б ми  приділяли більше уваги своєму саморозвитку, з нами взагалі не стався б янукович. Це як ракові клітини, які є у кожному, навіть здоровому організмі, але беруть верх і перетворюються у невиліковну хворобу лише тоді,коли імунітет дає збій.  Що нам передусім потрібно нині — відновити «імунітет» нації. Щоб у кожного з нас з’явився стійкий імунітет до бажання дати чи взяти хабара, до байдужості і пасивності,  до традиційної української скраюхатості… 

 Не потрібно чекати, що хтось прийде і почне нам будувати країну і казати що потрібно нам робити. Тільки ми самі зможемо побудувати собі таку державу, яку ми самі хочемо.
 «А що власне змінювати?» - запитаєте ви. Почніть з елементарних речей. Навчіться слухати один одного, посміхайтесь і радійте життю, бо воно таке коротке. Не обманюйте, не робіть речей, за які вам потім буде соромно, не ображайте і не терпіть образ, не залишайтеся осторонь коли бачите зло, творіть добро.
Не вірте брехливим політикам, не слухайте їх, якщо вони не слухають вас. Оцінюйте політиків не по словах, а по їх справах. Зрозумійте, що влада – це народ, що влада – це ви, а чиновники – це держслужбовці. Вони маюсь служити державі, служити народу, служити нам з вами! Не «поклоняйтесь» чиновникам, боріться за свої права, честь і гідність. Це Ви своїми податками утримуєте їх, ВИ їм платите зарплату, тому питайте з них як працедавці з працівників, яких Ви найняли на роботу. Ми без них проживемо, а вони без нас здохнуть з голоду. Нагадуйте їм про це. І зрозумійте головне, держслужбовцями є всі аж до президента. Президент - це головний держслужбовець, якого ви призначаєте!
Ви маєте усвідомити, що ВИ керуєте державою, ви є влада, а не навпаки, як вважають вони.

Ми не повинні опускати руки і думати, що знову вибрали не тих. Якщо вони не впораються, на їх місце прийдуть інші, кращі. Починати потрібно з себе. І в якийсь момент все суспільство підніметься вище,  стане освіченішим, розумнішим, відповідальнішим, безстрашнішим. Тоді раптом ми побачимо, що ми вибираємо інших політиків, які готові йти за нашим порядком денним, за тим, чого хочемо ми…

 


Повернутися
23.09.2015
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.