Садок бананів біля хати…

Заходиш сюди — і видається, що потрапив у райський сад. З-під зелених листочків виглядають помаранчеві, червоні, жовтогарячі фрукти. Їх смачний цитрусовий аромат приємно лоскоче ніздрі і навіває на думки про далекі й екзотичні країни, де зазвичай і росте уся ця дивовижа. Проте лимони, апельсини, мандарини, банани, інжир і навіть кавове дерево ростуть… у звичайній теплиці неподалік Тернополя! Господар незвичайного саду — тернополянин Ігор Чубатий усі свої надзвичайні рослини вирощує не лише для споживання родини, а й на продаж. «Лимони несу продавати на ринок, бо у мене їх найбільше, — розповідає чоловік. — А мандарини, інжир, банани, апельсини — це так, для себе. Протягнув руку, зірвав і їж… Найбільше ласувати ними люблять дружина та донька. Тропічні фрукти, які привозять в Україну, зривають ще зеленими, — каже пан Ігор. — А свої дозрівають на гілках, тому такі смачні — солодші та більш соковиті. Аромат домашніх лимонів неперевершений!».

Кілограмовий… лимон! У теплиці панує літо. Пан Ігор каже, що головне для саджанців — тепло, тому з початком перших морозів опалює теплицю «буржуйкою». За роки незвичного хобі садівник знає усі «забаганки» заморських дерев. Фруктова імперія пана Ігоря з’явилася з маленької кісточки апельсина ще десять років тому, коли він купив у київського садівника кілька саджанців лимонів, мандаринів та апельсинів. Спеціально для них, розповідає чоловік, побудував теплицю. Правду кажуть, що захопитися чимось добрим і корисним усерйоз, вкладаючи у це всю свою душу — це наче отримати можливість творити справжні чудеса, принаймні досягати результатів, які більшість навколо вважає майже фантастичними і недосяжними. От і Ігорю Чубатому не раз скептично говорили — «та ні, у нас таке не росте, не прийметься, не зацвіте, не дасть плодів...» Але в нього і приймалося, і виростало, і цвіло, і плодоносило… «Друзі та знайомі не йняли віри, що мені вдасться щось виростити, але я наполегливо доглядав за ними. Спочатку три роки обривав цвіт, не давав деревам плодоносити, щоб вони пішли в коріння і стали міцнішими. А тепер щороку збираю урожаї. Коли з’явилися перші плоди, всі сусіди приходили дивитися…». Найбільше садівник пишається лимонними деревами. Середня вага плодів на них — 600–800 грамів. А одного разу справжній лимон-рекордсмен вродив вагою 1кг 100 грам. «Лимони у догляді непримхливі, — зауважує садівник. — Їх достатньо раз у тиждень підливати в літню пору, а взимку лише раз на місяць. Перед поливом обов’язково підігріваю воду, — лимони люблять тепло. А от прямого сонячного проміння не люблять. Влітку на теплицю натягую спеціальну сітку. Щоб лимонні дерева краще росли, раз у місяць ґрунт підживлюю попелом, розведеним водою».

Кава по–домашньому

Деревця апельсинів і мандаринів за розмірами дещо нижчі за лимонні дерева. Але зовні виглядають так само. «З ними мені довелося трохи помарудитися, — пригадує Ігор Чубатий. — Довго не хотіли цвісти. Спершу не знав, у чому річ, аж потім вичитав у книжці, що відстань між лимонним і апельсиновим деревами має бути не менше двох метрів, бо лимон забирає всі поживні речовини. Довелося пересадити апельсинове і мандаринове дерева. Щоб вони нарешті зацвіли і почали плодоносити, перев’язував гілочки мідним дротом». Перший урожай апельсинів був невеликий, лише десять штук. Плоди більші за магазинні і набагато солодші. Нещодавно пану Ігорю подарували саджанець кавового дерева. Чоловік посадив його у глиняний горщик і переніс у теплицю. Там кавове дерево заплодоносило, на гілочках видніються червоні ягідки. «Всередині ягідки міститься кавове зернятко, — каже садівник. — Його потрібно висушити і добре обсмажити, а потім змолоти. І ось вам справжня домашня кава».

Бананова ферма

У другому кінці теплиці росте банан. На самій верхівці, під крислатим листям, висить гроно бананів. Щоправда, вони менші, аніж у магазині. Плоди саме дозрівають. Коли садівник збере врожай, то зріже рослину — вона більше не плодоноситиме. Натомість до того часу виростуть паростки, які вона пустила. Тож уже через рік у господаря знову будуть домашні банани. «Пам’ятаю свій перший банановий урожай, — пригадує він. — Плоди були завбільшки 10 сантиметрів і дуже соковиті. Цьогоріч вони трохи більші».... Бананові деревцята, що вишикувалися щільним рядом, — і дійсно — екзотика! А, побувавши тут раз, хочеш повернутися сюди, у тропічний сад, де так смачно пахне цитрусовими.


Повернутися
26.02.2015
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.