АНЕКДОТИ №35

Приїхав чоловiк у готель, а йому й кажуть: «Місць немає! Є одне, але там сусід хропе так, що всю ніч спати не будете!»

Чоловiк усе одно погодився.

Наступного ранку портьє запитує:

— Як спали?

— Нормально!

— ?!

— Я підійшов до сусiда і сказав: «Добранiч», а потiм поцілував. Так він після того не тільки не хропів, а й не спав усю нiч.

* * *

Два опери звiтують в «убойний» відділ.

— Був замах на вбивство. Чоловік 38 років, його дружина вдарила сковорідкою шість разів за те, що він наступив на мокру, тільки що вимиту підлогу. «Швидка» забрала його в лікарню.

— А дружину його ви затримали?

— Ні, пiдлога ще мокра.

***

Тільки сівши на підлогу в позу лотоса і розслабившись, розумієш прості речі: треба помити під шафою, і он куди поділася зарядка від телефону.

* * *

Фрази типу: «А тепер я покажу вам наш сімейний альбом!» або: «Подивіться, як вчиться наш син!» значно економлять продукти та випивку.

* * *

— Інспекторе, як ви без алкотестера дізналися, що я сів за кермо у п’яному вигляді?

— Переїхавши лежачого поліцейського, ви намагалися надати йому першу допомогу.

***

Приходить чоловік до лікаря:

— У мене дружина починає глухнути, що не скажу — не чує!

Лікар:

— Давайте подивимося. Сьогодні, як додому прийдете, станьте від неї метрів за п’ятнадцять і запитайте що-небудь. Якщо не почує — підійдіть ближче метрів на три і ще раз запитайте, і так доти, доки не почує.

Чоловік біжить додому, стає за п’ятнадцять метрів від дружини і кричить:

— Люба, що сьогодні на вечерю? Ніякої відповіді. Підходить ближче, повторює запитання — знову тиша, і так чотири рази, поки зовсім поруч не став.

Знову запитує про вечерю, дружина:

— Господи, п’ятий раз кажу — картопля!

* * *

Помітив, що біг дуже піднімає настрій. Бува, пробіжишся ввечері до кіоска, біжиш назад із коньяком — і відразу так добре стає.

***

Один точний удар у щелепу замінює три години виховної бесіди.

* * *

У пустелі на місіонера напав лев. Місіонер почав благати:

— Господи, вклади цьому звірові християнські почуття.

Раптом лев піднімає очі в небо й каже:

— Господи, благослови їжу, яку я зараз прийму!

* * *

Пост ДАІ. Стоїть самотній даішник, дивиться — в його бік баба з коровою йде. Баба підходить і починає забивати кілочок за два кроки від даішника. Той отетерів:

— Мати, ти що, з глузду з’їхала? Тут не пасовище!

— Ой, синку, не знаю. Минулого року ти тут такий худий стояв, а тепер, дякуючи Богові, такий гладкий став.

* * *

Жінка завжди приносить щастя. Спочатку ти щасливий із нею, потім ти щасливий без неї.

***

У блондинки квиток на літак в економ-класі, вона сідає в бізнес-клас. Всі по черзі намагаються умовити її пересісти. Та ні в яку. Нарешті підключається головний пілот:

— Зараз із нею поговорю, я зможу, в мене дружина теж блондинка.

Він прошепотів їй щось на вухо, блондинка встала і пішла на своє місце.

Усі хором запитують:

— Що ти їй сказав ?!

— Сказав, що бізнес-клас у Париж не летить.

* * *

— Софочко, таки ти шукаєш нового чоловіка, ще не розлучившись із попереднім?!

— Сарочко, таки коли ти йдеш у магазин по нове взуття, так ти що, йдеш босоніж?!

 


Повернутися
23.09.2015
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...