АНЕКДОТИ №35

Приїхав чоловiк у готель, а йому й кажуть: «Місць немає! Є одне, але там сусід хропе так, що всю ніч спати не будете!»

Чоловiк усе одно погодився.

Наступного ранку портьє запитує:

— Як спали?

— Нормально!

— ?!

— Я підійшов до сусiда і сказав: «Добранiч», а потiм поцілував. Так він після того не тільки не хропів, а й не спав усю нiч.

* * *

Два опери звiтують в «убойний» відділ.

— Був замах на вбивство. Чоловік 38 років, його дружина вдарила сковорідкою шість разів за те, що він наступив на мокру, тільки що вимиту підлогу. «Швидка» забрала його в лікарню.

— А дружину його ви затримали?

— Ні, пiдлога ще мокра.

***

Тільки сівши на підлогу в позу лотоса і розслабившись, розумієш прості речі: треба помити під шафою, і он куди поділася зарядка від телефону.

* * *

Фрази типу: «А тепер я покажу вам наш сімейний альбом!» або: «Подивіться, як вчиться наш син!» значно економлять продукти та випивку.

* * *

— Інспекторе, як ви без алкотестера дізналися, що я сів за кермо у п’яному вигляді?

— Переїхавши лежачого поліцейського, ви намагалися надати йому першу допомогу.

***

Приходить чоловік до лікаря:

— У мене дружина починає глухнути, що не скажу — не чує!

Лікар:

— Давайте подивимося. Сьогодні, як додому прийдете, станьте від неї метрів за п’ятнадцять і запитайте що-небудь. Якщо не почує — підійдіть ближче метрів на три і ще раз запитайте, і так доти, доки не почує.

Чоловік біжить додому, стає за п’ятнадцять метрів від дружини і кричить:

— Люба, що сьогодні на вечерю? Ніякої відповіді. Підходить ближче, повторює запитання — знову тиша, і так чотири рази, поки зовсім поруч не став.

Знову запитує про вечерю, дружина:

— Господи, п’ятий раз кажу — картопля!

* * *

Помітив, що біг дуже піднімає настрій. Бува, пробіжишся ввечері до кіоска, біжиш назад із коньяком — і відразу так добре стає.

***

Один точний удар у щелепу замінює три години виховної бесіди.

* * *

У пустелі на місіонера напав лев. Місіонер почав благати:

— Господи, вклади цьому звірові християнські почуття.

Раптом лев піднімає очі в небо й каже:

— Господи, благослови їжу, яку я зараз прийму!

* * *

Пост ДАІ. Стоїть самотній даішник, дивиться — в його бік баба з коровою йде. Баба підходить і починає забивати кілочок за два кроки від даішника. Той отетерів:

— Мати, ти що, з глузду з’їхала? Тут не пасовище!

— Ой, синку, не знаю. Минулого року ти тут такий худий стояв, а тепер, дякуючи Богові, такий гладкий став.

* * *

Жінка завжди приносить щастя. Спочатку ти щасливий із нею, потім ти щасливий без неї.

***

У блондинки квиток на літак в економ-класі, вона сідає в бізнес-клас. Всі по черзі намагаються умовити її пересісти. Та ні в яку. Нарешті підключається головний пілот:

— Зараз із нею поговорю, я зможу, в мене дружина теж блондинка.

Він прошепотів їй щось на вухо, блондинка встала і пішла на своє місце.

Усі хором запитують:

— Що ти їй сказав ?!

— Сказав, що бізнес-клас у Париж не летить.

* * *

— Софочко, таки ти шукаєш нового чоловіка, ще не розлучившись із попереднім?!

— Сарочко, таки коли ти йдеш у магазин по нове взуття, так ти що, йдеш босоніж?!

 


Повернутися
23.09.2015
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.