«НА ГОЛЦІ» У КОМП’ЮТЕРА

Уявити сучасне життя без комп’ютера — неможливо. Послухати музику, знайти цікавий фільм, книжку і взагалі «покопатися у нетрях інтернету» — здається, кожного торкнувся цей цікавий, корисний і… підступний світ. Підступність у тому, що звичка «дружити» з комп’ютером дуже легко і швидко переростає у невідворотну залежність. І подолати її без фахової допомоги непросто. Психологи жартома навіть означили новий термін — «електронний героїн». Проблема взаємодії людини й комп’ютера сьогодні неабияк актуальна. І передусім — для молодого покоління.

Коли реальний світ стає нецікавим…

Саме молодь найчастіше підпадає під комп’ютерну залежність. У «віртуальну пастку» найчастіше потрапляють діти, які потерпають від конфліктів у школі, живуть в атмосфері постійних родинних чвар, не мають серйозних захоплень. Відтак, на думку психологів, вони знаходять віддушину у віртуальному світі, успіхи в комп’ютерній грі ніби підтверджують їхню особисту значущість, спілкування в соціальних мережах допомагають самоствердитися. «Проблема комп’ютерної залежності — це ще й проблема втрати довіри, — вважає психолог Ігор Сташевський. — Якщо дитину обманювали або зраджували (у її розумінні, звісно), то вона намагатиметься уникати повторення негативного досвіду, тож вибиратиме ті стосунки, які захистять її від негативних переживань».

Віртуальний світ, каже Ігор Володимирович, дозволяє абстрагуватися від психологічних проблем у реальному житті, розслабитися. Однак триває це недовго — лише доки ти «в комп’ютері». Тож зрозуміло, чому людині так важко відірватися від вигаданого простору. «Реальний світ стає нецікавим, у ньому треба «напружувати» уяву, змушувати себе до «живого» спілкування. Більшість «комп’ютерно залежних» — люди, які погано адаптуються в соціумі, — додає психолог. — Відтак людині простіше жити у вигаданому світі, де вона сама встановлює правила гри, де нічого її не обмежує».

У «реалі» чуже фото собі не привласниш

Для підлітка дуже важливий момент — освоєння особистісного простору. Його межі він підкреслює по-різному: захопленням новими музичними напрямами, облаштуванням — на власний розсуд — своєї кімнати тощо. Підліток не визнає життєвого стилю дорослих — тож створює свій. Він хоче виділитися, заявити про себе, хоче всім своїм виглядом показати: він дорослий, самостійний, не такий, як усі. Для самоствердження вже не треба демонструвати витривалість і фізичну силу звичними методами. І компетентність у комп’ютерній сфері нині дуже важлива для «статусу», для завоювання «авторитету» серед однолітків.

Через захоплення соціальними мережами сучасні підлітки втрачають свої соціальні навички, каже психолог. Спілкування за допомогою інтернету обманює мозок, з’являється відчуття, що такі віртуальні стосунки задовольняють твої потреби. «Багато дорослих також, розчарувавшись у реальному житті, втікають у світ віртуальний, вигаданий, ілюзорний — відмежовуються від зовнішнього впливу, ховаються від проблем. Але ж проблеми насправді нікуди не зникають, усе одно їх треба вирішувати. Однак у світі віртуальному людина сама себе сприймає кращою, має вищий соціальний статус (на її думку), має авторитет. Для дитячої незрілої психіки це часто обертається катастрофою».

Одна з найбільших небезпек соціальних мереж — упевненість, що більшість віртуальних дій минають без наслідків, наголошує Ігор Сташевський. У житті ми звикли відповідати за свої вчинки, а в соцмережі можна «підправити» підпис або стерти коментар.

У «реалі» ж свої слова так просто «не відредагуєш». У соціальній мережі можна називатися чужим ім’ям, поставити чуже фото або своє, але «покращене» з допомогою сучасних комп’ютерних технологій. Та обман усе одно рано чи пізно викриється — і травма меншовартості залишиться на все життя…

Замість деспотії — любов і більше часу на спілкування

Як застерегти дитину від надмірної любові до комп’ютера? Психолог радить насамперед обмежити доступ до віртуального світу. Сучасні діти фактично не захищені від інформаційного і розважального непотребу. Те, що раніше було заборонено через низку причин, сьогодні доступне кожному. І розібратися, що саме варте уваги, а від чого треба тікати подалі, — непросто. «Головна порада для батьків: не вдавайтеся до деспотичних заходів. Просто поставте обмеження на відкриття деяких сайтів, — застерігає фахівець. — Самі пошукайте повчальні й корисні матеріали. Покажіть їх дитині, навчіть користуватися доречними програмами і додатками. У ваших силах захистити незміцнілу психіку своєї дитини від лавини ігор, розваг та іншого комп’ютерного ширвжитку.

Більше уваги приділяйте своїй доньці чи сину. Сучасний ритм життя залишає менше часу на родину. Але не забувайте: для дітей значно важливіша ваша увага і час, який ви проведете разом, ніж кількість грошей, які зможете заробити».

Психологи звертають увагу на те, що найчастіше дитині просто нічим зайнятися, крім комп’ютера. І тут завдання батьків — організувати їй цікаві заняття. Запишіть сина чи доньку на спортивну секцію: і користь для здоров’я, і спілкування з однолітками. Дуже доречне рішення — група танців, де дитина навчиться красиво рухатися. Є багато секцій та гуртків за інтересами. Дослухайтеся до своєї дитини — чого саме вона хоче.

Знаходьте час для спільного відпочинку. Під час відпустки чи на вихідних поїдьте родиною на екскурсію, покажіть дітям цікаві місця і пам’ятки в околицях. Такі мандрівки зближують.

Аби відучити дитину від комп’ютера, психологи рекомендують показувати їй… погані приклади з життя. Є ролики, в яких ідеться про випадки комп’ютерної залежності у дітей, коли доводиться вже звертатися по допомогу в профільні медичні заклади. Скажімо, у Південній Кореї для реабілітації дітей, залежних від комп’ютера, організовують спеціальні табори.

Обмежуйте купівлю нових електронних ігор та гаджетів (смартфони, плеєри тощо). Від засилля електронних «цяцьок» та новітніх технологій діти стають пасивними, у них розсіюється увага. І найголовніше — приділяйте більше уваги своїй малечі. Втратите дорогоцінний час для налагодження довірливих стосунків із дитиною — шкодуватимете все життя.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!

Як розпізнати, що ваша дитина в «комп’ютерній пастці»? Проблема вже є, якщо ви помітили у сина чи доньки:

* роздратування, агресивність через вимушені відволікання від комп’ютера;

* нездатність або небажання спланувати заздалегідь кінець роботи, гру на комп’ютері;

* забування про домашні справи, навчання, домовленості, зустрічі впродовж гри на комп’ютері;

* нехтування власним здоров’ям (сном, гігієною) на користь віртуального світу;

* готовність задовольнятися нерегулярним, випадковим харчуванням, не полишаючи комп’ютера;

* відчуття емоційного піднесення під час роботи або гри на комп’ютері;

* переважна тема розмов із рідними і друзями — комп’ютерні ігри, віртуальний світ.

 

ФАКТ

Співробітники національного інституту громадського здоров’я Данії провели дослідження, покликане виявити вплив соціальних мереж на мозок підлітків. Із висновків науковців випливає, що сучасні діти 11-15 років проводять зі своїми ровесниками приблизно на половину менше часу, ніж це робили підлітки у 1988 році. За словами дослідників, більшу частину вільного часу молоді данці присвячують комп’ютеру, розважаючись різними новинками ігрової індустрії, переглядаючи останні фільми світового кінопрокату, а також спілкуючись зі своїми друзями у соцмережах.

 

ДО РЕЧІ

Скільки часу можна приділяти роботі на комп’ютері?

На думку психологів, дітям до 7 років узагалі не слід знайомитися з віртуальним світом. Дитина молодшого шкільного віку може приділяти комп’ютеру не більш як півгодини, дитина середнього шкільного віку — 30-45 хвилин, старшокласники — близько години.

Доросла людина стомлюється приблизно через три-чотири години після роботи біля монітора. У підлітків утома настає набагато швидше — через дві години, але вони абсолютно її не помічають, оскільки цілковито захоплені віртуальним світом.

Найбільше під час тривалої роботи за комп’ютером виснажується зір. Офтальмологи радять зменшити в такому випадку яскравість або контрастність монітора. До речі, стандартна норма роботи за комп’ютером для дорослої людини — три години на день. Якщо ви змушені весь робочий час проводити перед монітором — робіть регулярні перерви, відпочивайте хоча б по 10-15 хвилин на годину. Не завадить просто пройтися по кабінету, а ще краще — вийти на вулицю, вдихнути свіжого повітря, зробити гімнастику для очей.


Повернутися
23.09.2015
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…