ДЕТЕКТИВ У ЗБАРАЖІ: ПРОВЕЛИ ДОДОМУ Й ОБІКРАЛИ

Вересневого вечора житель міста Збаража відпочивав в одному із парків, сидячи на траві. До нього підійшла компанія з трьох чоловіків, один з яких був знайомий відпочивальнику.

 Молодики запропонували збаражанину допомогти підвестися, але той відповів, що впорається сам. Компанія не відступала. Підвівши з трави чоловіка, «помічники» повели його у невідомому напрямку. Невдовзі любитель відпочити на траві виявив, що з кишені зникло 150 гривень.

Здогадавшись, куди могли подітися гроші, чоловік попрямував до помешкання одного з молодиків. Вдома того не було, але назустріч вийшов його брат. Почувши претензії на рахунок зниклих грошей, брат почав ображати чоловіка, а згодом в хід пішли й кулаки.

Працівники сектору дільничних інспекторів міліції Збаразького РВ УМВС встановили, що крадіжку 150 гривень у збаражанина скоїв ніде не працюючий, раніше судимий житель району – один із трьох, що підходили до потерпілого у парку. За нанесені тілесні ушкодження відповість перед законом брат чоловіка з сумнозвісної компанії – до речі, теж раніше судимий, повідомили у Збаразькому райвідділ міліції.


Повернутися
23.09.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.