ДЕТЕКТИВ У ЗБАРАЖІ: ПРОВЕЛИ ДОДОМУ Й ОБІКРАЛИ

Вересневого вечора житель міста Збаража відпочивав в одному із парків, сидячи на траві. До нього підійшла компанія з трьох чоловіків, один з яких був знайомий відпочивальнику.

 Молодики запропонували збаражанину допомогти підвестися, але той відповів, що впорається сам. Компанія не відступала. Підвівши з трави чоловіка, «помічники» повели його у невідомому напрямку. Невдовзі любитель відпочити на траві виявив, що з кишені зникло 150 гривень.

Здогадавшись, куди могли подітися гроші, чоловік попрямував до помешкання одного з молодиків. Вдома того не було, але назустріч вийшов його брат. Почувши претензії на рахунок зниклих грошей, брат почав ображати чоловіка, а згодом в хід пішли й кулаки.

Працівники сектору дільничних інспекторів міліції Збаразького РВ УМВС встановили, що крадіжку 150 гривень у збаражанина скоїв ніде не працюючий, раніше судимий житель району – один із трьох, що підходили до потерпілого у парку. За нанесені тілесні ушкодження відповість перед законом брат чоловіка з сумнозвісної компанії – до речі, теж раніше судимий, повідомили у Збаразькому райвідділ міліції.


Повернутися
23.09.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.