БАТЬКО ВСТРОМИВ НОЖА У СЕРЦЕ СИНОВІ

Сусідам, котрі застали 65-річного жителя села Олексинці Борщівського району поруч із закривавленим тілом його сина, чоловік розповів про нещасний випадок. Версію про те, що 37-річний чоловік з власної необережності впав на лезо ножа горе-родич спочатку намагався нав’язати правоохоронцям, проте міліціонерам вистачило аргументів, аби порушити кримінальне провадження за фактом вбивства. І головний підозрюваний – батько.

Як розповів начальник Борщівського райвідділу внутрішніх справ Володимир Горб’як, повідомлення про виявлення 37-річного жителя села Олексинці мертвим надійшло від місцевих жителів. На місце події виїхала слідчо-оперативна група. Під час огляду було встановлено, що смерть молодого чоловіка настала від проникаючого ножового поранення в область серця. Цієї версії не заперечував й батько загиблого, проте чоловік твердив, що син сам впав грудьми на ніж.   Проте робота над вивченням деталей та обставин смерті чоловіка не припинилася. І вже незабаром підтвердилися припущення правоохоронців про насильницьку смерть загиблого.

- У скоєнні важкого злочину ми запідозрили декількох осіб, серед яких товариші загиблого з якими він інколи розпивав алкогольні напої та батько, – повідомив Володимир Горб’як. – Проте дуже швидко з’ясувалося, що саме найрідніша людина причетна до цієї жахливої смерті.

Підозрюваний став свідчити. З його слів, конфлікт між ним та сином виник під час спільного розпивання алкоголю. Молодий чоловік пішов до іншої кімнати, проте знервований батько кинувся за ним вслід з ножем у руках. Вистачило одного прицільного удару в серце, аби смерть настала миттєво. Раніше неодноразово судимий чоловік – майже двадцять років свого життя провів в ізоляції за різноманітні злочини – став планувати, як відвернути від себе підозру. Ніж з грудей померлого витягнув, помив його, тіло поклав його на диван, і приготував «промову» про нещасний випадок. Не допомогло.

Підозрюваного затримано. Розпочато досудове розслідування.  


Повернутися
23.09.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…