У ЗАРВАНИЦІ НАВЧАЮТЬ ПАНЯНОК

 ПЕРШИЙ І ЄДИНИЙ В УКРАЇНІ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ДЛЯ ДІВЧАТ – КОЛЕГІУМ-ІНТЕРНАТ «ЗНАМЕННЯ» – УЖЕ П’ЯТИЙ РІК ДІЄ У СЕЛІ ЗАРВАНИЦЯ.

Наразі там навчаються 34 дівчат із Тернопільської, Львівської, Івано-Франківської та Київської областей, усі вони – учениці 10-11-их класів. Приміщення, де навчаються, проживають і харчуються вихованки, належать Марійському духовному центру «Зарваниця», який віддав їх у безоплатну оренду для функціонування закладу. Директором і засновником «Знамення» є Анна Зварич, яка, власне, і розповіла про навчання у школі для молодих панянок.

– Пані Анно, як виникла ідея створення школи для дівчат?

– Цю ідею виношував покійний владика Тернопільсько-Зборівської єпархії УГКЦ Михаїл Сабрига. Він молився за відкриття християнської школи для дівчат і завжди любив повторювати: «займаючись навчанням і вихованням дівчат, приготуємо для країни справжніх християнських, з Божим духом, жінок, доньок, дружин, матерів, а через них дамо світові нове християнське суспільство». Найкраще місце для виховання дівчат владика бачив саме на святому місці в Зарваниці, тому що Пресвята Богородиця є найкращим взірцем для виховання дівчат. Тоді він благословив мене на створення ініціативної групи мирян для відпрацювання законодавчої бази для такої школи. До того часу я працювала директором Тернопільського християнського колегіуму ім. Патріарха Йосифа Сліпого. Відтак за сприяння екс-голови Тернопільської обласної ради Михайла Миколенка 1 вересня 2008 року відбулося відкриття колегіуму-інтернату «Знамення». До речі, якщо повернутися до історії, то школа для дівчат на Тернопільщині існувала 100 років тому в селі Язлівець Бучацького району. Опікувалися нею монахині «Згромадження сестер Непорочного Зачаття» Римо-католицької церкви. Нині такі школи діють у Варшаві та Шиманові в Польщі і вважаються дуже престижними серед поляків.

– Хто має право навчатися у вашій школі і які умови вступу до неї?

– Навчатися можуть дівчата віком 15-16 років, вступ за конкурсним випробуванням, співбесідою. Усі предмети у нас викладаються за державним стандартом України 10 і 11 класу. Після закінчення школи учениці отримують атестат державного взірця, що дає право вступати до будь-якого навчального закладу. В колегіумі викладають три іноземні мови – англійську, німецьку і польську. Окрім того, дівчата вивчають християнську етику, етику подружнього життя, релігієзнавство, філософію, основи християнської психології, у нас є два гуртки – швейна справа та хореографія. Загалом основне спрямування нашого навчального закладу – християнське виховання. Учениці знають і розуміють основні правди віри та намагаються практикувати їх у щоденному житті. Правда і любов є основою виховання в закладі.

– Який розпорядок дня в колегіумі?

– Оскільки це інтернат, то ми працюємо за певним графіком, що систематизує наш внутрішній розпорядок дня. У 06.45 у нас підйом, 07.15 – ранкова руханка, 07.30 – ранішні молитви, 08.00 – сніданок, 08.30 – уроки, 11.05 – полуденок, 11.25 – уроки, 15.00 – обід, 15.30 – вільний час, 17.00 – самопідготовка, 19.30 – вечеря, 19.55 – самопідготовка, 21.00 – вечірні молитви, 21.30 – вечірній туалет, підготовка до сну, 22.00 – сон. До речі, дівчата носять спеціальну форму.

– Розкажіть про основні правила та заборони у « Знаменні»?

–У закладі є духовний провідник, який ревно служить для духовних потреб учнів та вчителів, а також працівників і батьків. Усі разом творимо колегіальну християнську спільноту. Дбаємо, щоб були мир, любов, повага, довіра, доброта і справедливість. Шануємо гідність один одного. Суворо забороняється у нас паління цигарок, вживання алкоголю, енергетичних напоїв, наркотиків та інших шкідливих речовин. З огляду на це керівник має право і обов’язок контролювати особисті речі вихованок у їх присутності. Неприпустимою є будь-яка неправда, неповага, а також будь-які дії, шкідливі іншій людині та інтернату. Якщо дівчата не дотримуються якихось правил, то у нас розроблена певна система покарань: обмежити вільний час вихованки, завантажити суспільною працею, наприклад у їдальні, або повідомляємо батьків. Якщо ж поведінка є дуже аморальною, можемо навіть виключити з інтернату.

– Чи маєте шкіл-партнерів за кордоном? Які заходи проводите, щоб збагатити внутрішній світ та удосконалити знання вихованок?

– Щорічно перед початком навчального року і наприкінці навчального року проводимо піші прощі «Стежками Патріарха» із Заздрості до Зарваниці, це нас дуже духовно об’єднує. Для мовної практики ми влітку організовуємо англомовний табір, на який приїжджають вчителі з Бельгії, а також щорічно учениці і вчителі відвідують школу Святого Франциска в Австрії та Гімназію блаженного Петра і Павла Гойдича у Словаччині – це наші школи-партнери, з якими у нас укладені угоди про співпрацю в сфері освіти, пізнання історії, культури, природних ландшафтів, удосконалення знань іноземних мов.

– Пані Анно, що, на вашу думку, потрібно сучасній молоді і як колегіум впливає на її світогляд?

– У колегіумі йдеться не тільки про навчання і знання, й про принципи і чесноти. Довірені батьками дівчатка прийняті нами з усією теплотою. Коли дівчинка тільки встає на ноги, відчуває в собі серце, відчуває його потреби, але сьогодні молоді дівчата часто потрапляють у фальшиві тенета, світ оманливо пропонує їм усе в гарних обгортках. Згодом вони зазнають розчарування, знеохочення, гіркоти… Це є завданням для нас, і ми постійно, самовіддано, без найменшої корисливості турбуємось про їх добро, дбаємо про гармонізацію внутрішнього світу, дівчата змінюються і розквітають. Ми постійно пам’ятаємо, що християнство – це не зовнішнє облаштування життя, а те, що формує нову людину з особливим благодатним улаштуванням душі. Нині серед молоді криза світогляду, зміна пріоритетів, переоцінка цінностей, а тому необхідно формувати одвічні духовні цінності в сучасної молоді.

Два роки тому до нас в одинадцятий клас прийшла дівчина тому, що серед своїх однолітків була «білою вороною». Вона хотіла бути… чистою, незайманою, скромною, а такі цінності в її середовищі не «котирувалися». Щасливою вона закінчила колегіум, вступила до вищого навчального закладу і дуже часто на вихідні приїжджає до нас. Інша дівчина захопилась субкультурами і не могла дати собі з цим ради, але шукала себе: навчаючись рік у нас, будучи оточена великою опікою, духовними дарами, молитвою, залишила це. Тепер навчається у вищому навчальному закладі, по можливості приїжджає до нас. Звичайно, щоб подолати таку проблему, потрібна велика праця духовних провідників, священиків із Зарваниці, які проводять багато розмов, молитов, використовують християнську психотерапію. У вихованні дивною та чудодійною є сила любові. Дітей потрібно виховувати прикладом і впливом. Це щось прекрасне і надзвичайне для нашого педагогічного колективу, коли бачимо, як наші випускниці линуть до нас, немов на крилах.