ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №34

Давайте не будемо нині говорити про політику. Про неї нині і так говорять усюди. На першому дзвонику у школі, на Службі Божій у церкві, у маршрутках і поліклініках, у магазинах і кіно… Зрештою, нині фахово писати-розмовляти  про українську політику можуть виключно театральні оглядачі. Будь-хто інший просто нездатний оцінити майстерно виписані сценарії, хитромудрі режисерські прийоми і висококласну гру політичних труп.  

 Поговорімо про правду. Вона, як каже українська політична мудрість, « у кожного своя».  І такою «подачею» правди нині виправдовують усе — і зрадництво, і підлість, і братовбивство. Особливо зручна «своя правда» нині,  коли населення розділилося на два протиборчі табори і кожен в ім’я «своєї правди» розправляється з інакомислячими...  І всі при цьому вимагають правди.  

 А вам якої правди сьогодні кортить??? Короткочасної чи довготривалої? Підходьте ближче, правда в асортименті: правда для всіх, правда допоміжна, правда проміжна, правда пояснювальна...  Чого бажаєте? Правди заклично-експресивної, чи, може, меланхолічної з трикрапкою?.. Правда щоденна: ранкова та вечірня!
Не можете вибрати? Тоді обирайте безпрограшний варіант — універсальна мовчазна правда на кожен день. Спитаєте, навіщо нашим політиканам стільки правди??? Все просто – вони нею відбріхуються!

Розповім вам притчу.

Правитель міста поскаржився мудрецю, що його піддані постійно брешуть.
- Я так втомився від їх брехні! Тут брехун на брехуні. Ну, нічого, я змушу їх говорити тільки правду, - розпалився правитель. - Якщо вмовляння не допомагають, нехай говорять правду зі страху смерті. Хто збреше, той відразу позбудеться голови!
- Але ж у кожного своя правда, - сказав мудрець, бажаючи пом'якшити гнів повелителя. - Страти ні до чого доброго не приведуть ...
Правитель був непохитний, і вранці на площі міста вже стояла плаха, кат перевіряв гостроту клинка, а в місто міг увійти тільки той, хто правдиво відповів би на питання начальника варти у міських воріт.
Найпершим, зі сходом сонця, до воріт підійшов той самий мудрець.
- Відповідай, куди ти йдеш, - сказав начальник стражників, - і не бреши, або втратиш свою голову!
- Я йду, щоб мені відрубали голову, - сказав мудрець.
- Ти брешеш, я не вірю тобі!
- Якщо я збрехав, - сказав спокійно той, - то нехай мене ведуть на плаху.
- Але тоді вийде, що ти сказав правду ...
- Так, - усміхнувся мудрець, - вашу правду.


Повернутися
19.09.2015
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.