АНЕКДОТИ №34

У блондинки квиток на літак в економ-класі, вона сідає в бізнес-клас. Всі по черзі намагаються умовити її пересісти. Та ні в яку. Нарешті підключається головний пілот:

— Зараз із нею поговорю, я зможу, в мене дружина теж блондинка.

Він прошепотів їй щось на вухо, блондинка встала і пішла на своє місце.

Усі хором запитують:

— Що ти їй сказав ?!

— Сказав, що бізнес-клас у Париж не летить.

 

* * *

— Софочко, таки ти шукаєш нового чоловіка, ще не розлучившись із попереднім?!

— Сарочко, таки коли ти йдеш у магазин по нове взуття, так ти що, йдеш босоніж?!

 

* * *

— Діти, хто може навести приклад дивного збігу?

— Я! У мого тата та моєї мами весілля було в один і той же день!

***

 Подруга розповідає іншій:

— Такий жах, учора вперше їздила з чоловіком на рибалку, і ми з ним посварилися.

— А що сталося?

— Спочатку я голосно розмовляла і розполохала всю рибу, потім насаджувала не ту наживку, потім неправильно підсікала. А скінчилося все взагалі кепсько: я наловила риби більше, ніж він.

***

Чого більше: пальців на ногах або волосся на голові? — запитав Сашка невропатолог, роблячи тест на інтелектуальний розвиток.

Сашко мовчав, час минав. Невропатолог несхвально хитав головою. Мама подивилася на свою дитину, а Сашко — на голову невропатолога. Той був абсолютно лисий.

* * *

Сьогодні 40 хвилин провів нa біговій доріжці. Завтра спробую її включити.

* * *

Коли 18-річній дівчині пропонують познайомитися з хлопцем, вона запитує:

— Чи гарний він?

25-річна запитує:

— Чи хороший він?

А дівчата після 30 років запитують:

— Де він?

***

- Мамо, я йду гуляти!
- З ким ти йдеш? А де ви гулятимете? Ти коли повернешся додому? А на чому ти поїдеш?
- Тато, я йду гуляти!
- Добре.

***

Двоє студентів уклали парі. Прийшли на зупинку таксі.
- Скажіть, водію, яка ціна до вул. Шевченка?
- Двадцять гривень.
- А якщо я з другом?
- Двадцять гривень.
- Бачиш, Вася, я ж тобі говорив, що ти нічого не вартуєш.

***

- Підсудний, ви навіщо кинули камінь у продавця і розбили їй голову?
- Ваша честь, це був не камінь, а її "свіжа булочка"!

***

Буква «Б» - символ мрії: Білявка, Банк, Бентлі, Бар, Баден-Баден, Боїнг, Блаженство...
Буква «А» - сувора реальність: А нема...

***

Парубок-дівчині:
- Ну що, пішли до мене?
- А приставати не будеш?
- Буду.
- Тоді гріх не зайти.

***

- Люба, я за тобою хоч на край землі, куди завгодно!
- Навіть у Росію?
- Ні, ну це занадто.

 


Повернутися
19.09.2015
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.