АНЕКДОТИ №34

У блондинки квиток на літак в економ-класі, вона сідає в бізнес-клас. Всі по черзі намагаються умовити її пересісти. Та ні в яку. Нарешті підключається головний пілот:

— Зараз із нею поговорю, я зможу, в мене дружина теж блондинка.

Він прошепотів їй щось на вухо, блондинка встала і пішла на своє місце.

Усі хором запитують:

— Що ти їй сказав ?!

— Сказав, що бізнес-клас у Париж не летить.

 

* * *

— Софочко, таки ти шукаєш нового чоловіка, ще не розлучившись із попереднім?!

— Сарочко, таки коли ти йдеш у магазин по нове взуття, так ти що, йдеш босоніж?!

 

* * *

— Діти, хто може навести приклад дивного збігу?

— Я! У мого тата та моєї мами весілля було в один і той же день!

***

 Подруга розповідає іншій:

— Такий жах, учора вперше їздила з чоловіком на рибалку, і ми з ним посварилися.

— А що сталося?

— Спочатку я голосно розмовляла і розполохала всю рибу, потім насаджувала не ту наживку, потім неправильно підсікала. А скінчилося все взагалі кепсько: я наловила риби більше, ніж він.

***

Чого більше: пальців на ногах або волосся на голові? — запитав Сашка невропатолог, роблячи тест на інтелектуальний розвиток.

Сашко мовчав, час минав. Невропатолог несхвально хитав головою. Мама подивилася на свою дитину, а Сашко — на голову невропатолога. Той був абсолютно лисий.

* * *

Сьогодні 40 хвилин провів нa біговій доріжці. Завтра спробую її включити.

* * *

Коли 18-річній дівчині пропонують познайомитися з хлопцем, вона запитує:

— Чи гарний він?

25-річна запитує:

— Чи хороший він?

А дівчата після 30 років запитують:

— Де він?

***

- Мамо, я йду гуляти!
- З ким ти йдеш? А де ви гулятимете? Ти коли повернешся додому? А на чому ти поїдеш?
- Тато, я йду гуляти!
- Добре.

***

Двоє студентів уклали парі. Прийшли на зупинку таксі.
- Скажіть, водію, яка ціна до вул. Шевченка?
- Двадцять гривень.
- А якщо я з другом?
- Двадцять гривень.
- Бачиш, Вася, я ж тобі говорив, що ти нічого не вартуєш.

***

- Підсудний, ви навіщо кинули камінь у продавця і розбили їй голову?
- Ваша честь, це був не камінь, а її "свіжа булочка"!

***

Буква «Б» - символ мрії: Білявка, Банк, Бентлі, Бар, Баден-Баден, Боїнг, Блаженство...
Буква «А» - сувора реальність: А нема...

***

Парубок-дівчині:
- Ну що, пішли до мене?
- А приставати не будеш?
- Буду.
- Тоді гріх не зайти.

***

- Люба, я за тобою хоч на край землі, куди завгодно!
- Навіть у Росію?
- Ні, ну це занадто.

 


Повернутися
19.09.2015
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...