ОПЛЯ! ПОДОРОЖЧАЄ КАРТОПЛЯ…

ЧЕРЕЗ СПЕКУ УРОЖАЙ КАРТОПЛІ НА 20% ГІРШИЙ, НІЖ ТОРІК. ТОМУ ЦІНИ ПІДУТЬ ВГОРУ

 У переповненій приміській маршрутці більшість розмов – про картоплю. Старші обговорюють урожай, молоді – погоду. Може, Бозя дасть  завтра дощ і врятує від каторги?.. У таку пору на вихідні усі порядні галичани їдуть на село копати картоплю. І хоча дехто на бензин туди й назад витрачає більше, аніж та картопля коштує, традицій не зраджують.

 Через спеку, яка стояла увесь серпень, рекордними урожаями не може похвалитись ніхто, але й провальним цей сезон не назвеш. “Дощу не було, земля зашкарубла, то бульба не могла нормально нарости. Ми перший раз виїхали в поле, почали виорювати, а твердо так, що плуг з землі вибиває, кінь стогне… Плюнули і поїхали додому. А після дощу вже стало добре копати – земля зм’якла, але не розмокла. Картопля сухенька і чистенька, як сполокана, таку добре збирати”, – каже фермер Бодан із  приміського села. У нього – майже двадцять соток картоплі.  “Накопали достатньо. Одні сорти дуже добре вродили, бо їм підходить посушливий клімат, інші – гірше. Власне, для того треба садити картоплю різних сортів, бо ніколи не знаєш, яка буде погода. Деякі господарі картоплю різних сортів садять вперемішку. Це велика помилка. Бо, по-перше, вони перезапилюються і “зводяться”, а по-друге, гірше зберігаються. Є сорти, які у нас добре родять, але вони не дуже добре зберігаються, – таку картоплю треба з’їсти до січня-лютого. Інші сорти (тверда жовта картопля) можуть зберігатись у підвалі аж до літа. Картоплю на насіння відбираємо відразу на полі – вона має бути середнього розміру, без пошкоджень. Бо коли починаєш насіннєву картоплю вибирати навесні з того, що не встигли з’їсти, то може вийти, що нічого садити. Та й час від часу треба оновлювати насіння. Нові сорти або купую (хоча картопля на насіння коштує дорожче, ніж звичайна), або вимінюю в інших людей”, – ділиться секретами доброго врожаю господар. Каже, уже багато років дотримується цих простих правил, тому навіть у неурожайний рік збирає достатньо.

Утім, картопля добре вродила не всюди. За даними Асоціації виробників картоплі (УАВК), урожай цього року значно гірший за торішній. У Житомирській, Київській і Чернігівській областях картоплі зібрали на 20-30% менше. Навіть у Волинській області, яка славиться своєю бульбою, фермери зібрали на 10-20% менше. Відтак ціни на картоплю цієї зими поповзуть вгору. За словами президента УАВК Миколи Гордійчука, окрім погоди, по виробниках цього року вдарило подорожчання всіх складових, необхідних для технології вирощування картоплі: добрива, засоби захисту рослин, пально-мастильні матеріали. А ще це літо продемонструвало, наскільки важливим є полив на полях. Утім, лише 10-20% господарств, які спеціалізуються на вирощуванні товарної картоплі, мають системи поливу. Ще одна проблема – відсутність достатньої кількості овочесховищ, у яких зібраний урожай можна дотримати до весни. Через неналежне зберігання понад 20% урожаю доводиться просто викидати. Саме через це жителям міст також не радять накуповувати у вересні картоплі на всю зиму. Так, зараз вона найдешевша (на гурт можна придбати по 3-3,5 гривні за кг), але підвали багатоповерхівок, де проходять теплотраси, непридатні для тривалого зберігання овочів. Тож частину запасів, а отже, і витрачених грошей, ви просто втратите.


Повернутися
19.09.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...