ОСІННІЙ ОВОЧЕВИЙ БЛЮЗ

Коли душа хоче чогось особливого, а організм — чогось корисного, готуйте овочі

За що господині люблять овочі — то це за те, що з ними просто і недорого експериментувати і вони легко поєднуються, а головне — корисні та поживні. Якраз зараз — овочеве роздолля: вся городина дозріла, урожай зібраний і проситься на стіл. Готуй, що забажаєш: овочеві закуски, овочеві салати, запечені овочі, тушковані чи фаршировані.

Фаршем овоч не зіпсуєш

Якщо не знаєте, з чого почати свої кулінарні експерименти, почніть із цвітної капусти. Для приготування фаршированої цвітної капусти знадобиться: 2 середні капустини, 0,5 — 0,7 кг фаршу (бажано зі свинини, бо він найсоковитіший), 200 г твердого сиру, цибулина, яйце, сіль, перець, майонез для змащування. Капусту відварити до напівготовності у підсоленій воді: вона має бути недоварена, але вже м’яка, щоб можна було відкрити проміжки і начинити фаршем, змішаним зі спасерованою цибулею та яйцем. Начиняємо капусту. Після цього перекладаємо її на деко, змащуємо майонезом і притрушуємо тертим сиром. Запікати капусту при температурі 180 градусів варто приблизно 40 хвилин. Гарячу готову капусту можна помастити ще соусом із майонезу та подрібнених кропу і часнику — буде смачно.

Фаршировані помідорчики, прикрашені гілочками кропу, петрушки й розмальовані завитками зі сметани, засвідчать, що у господині романтична натура. На 1, 5 кг круглих, стиглих і твердих помідорів потрібно взяти 0, 5 кг фаршу, цибулину, по 100 г твердого сиру і рису, зелень, олію, сіль і перець. У помідорів зрізаємо верхню частину і вибираємо м’якоть. Багато хто використовує для цього ніж, але зручніше користуватися чайною ложечкою. Зрізані «кришечки» і м’якоть не викидаємо. Вони нам ще знадобляться. Щоб зробити начинку, фарш обсмажуємо на олії, розбиваючи грудочки лопаткою, до того моменту, поки він не втратить рожевий відтінок. Додаємо до нього дрібно нарізану цибулю і продовжуємо готувати, поки цибуля не стане прозорою. Додаємо до фаршу подрібнену помідорову м’якоть, перемішуємо, солимо, перчимо і тушкуємо приблизно 20 хвилин. На завершальному етапі додаємо готовий рис. Перемішуємо всі інгредієнти нашої начинки і знімаємо з вогню. Наповнюємо нею помідори і викладаємо їх у форму. Щоб після запікання їх було простіше виймати, застеляємо дно пергаментом для випічки. Ставимо у розігріту до 180 градусів духовку і запікаємо 30 хвилин.

Поки овочі запікаються, тремо сир на середній терці і після закінчення зазначеного часу посипаємо ним помідори. Потім повертаємо всю цю красу в духовку і залишаємо там ще на 5-7 хвилин. Залишилося їх прикрасити і готуватися приймати компліменти рідних чи гостей.

Чому болгарський?

Солодкий перець — національна страва молдавської, румунської та болгарської кухонь, але і в нас цей овоч у великій пошані. Радіють очі, коли начинити одночасно різного кольору перчинки, червоні, зелені, жовті, помаранчеві та салатові, викласти їх на велику тарілку і прикрасити сметанними «їжачками» та зеленню. Така «картина» називається «яскраве літо», навіть якщо ви готуєте страву взимку. (До речі, про запас перець заготовити просто: зрізати верхівку, очистити від насіння, вкласти в пакет і заморозити). Начинка для фаршированого перцю може бути різноманітною: його фарширують рисом і м’ясом, сиром, ягодами, різними крупами, рибою, а також креветками. Якраз зараз перець недорогий, отож можна спробувати всі варіанти.

Перець, фарширований грибами з рисом, — безпрограшний варіант для будь-якого застілля. Для його приготування візьміть кілограм болгарського перцю, склянку рису, 300 г печериць, цибулину, морквину, літр томатного соку, 4 помідори, 50 г вершкового масла, чорний мелений перець і сіль за смаком. Перець слід помити, зрізати верхівку, видалити все насіння і промити холодною водою. Рис відварити. Помідори і печериці нарізати невеликими шматочками. Часник дрібно порізати. На сковороді обсмажити ріпчасту цибулю, до неї додати потерту на дрібній тертці моркву, гриби, потім рис, помідори і часник. Поперчити і посолити. Зняти з вогню і почекати, поки трохи охолоне. Начинити перчинки, щільно скласти їх у сотейник чи каструлю з товстим дном і залити томатним соком. Тушкувати на слабкому вогні протягом півгодини. Замість томатного соку для заправки можна використовувати сметану, розбавлену з водою — матимете смачний фарширований перець у сметанному соусі.

І печуть мене, і варять…

Про картоплю пишуть вірші, загадки і оповідання, її малюють, нею лікують опіки, її пари вдихають при застудах, із неї роблять компреси, маски, сувеніри, фарби. А про те, скільки з неї можна приготувати різноманітних страв, годі й згадувати. Словом, картоплю люблять! І до величезного переліку страв додаються все нові й нові. Куштували картопляні галушки з м’ясом? Ще ні, тоді за роботу. На кілограм картоплі потрібно 400 г фаршу, 2 цибулини, яйце, 2 столові ложки борошна, сіль і чорний мелений перець. Картоплю почистити, половину зварити. Зварену картоплю потовкти і остудити. Решту картоплі потерти на дрібній терці, добре відтиснути надмірну рідину. Сиру і варену картоплю з’єднати, додати яйце і борошно. Вимісити тісто і поділити на кульки.

Фарш робимо так. Спочатку треба м’ясо змішати з покришеною цибулею. Приправити сіллю і перцем. Кожну порцію картопляної маси сплюснути в долоні, покласти поверх порцію фаршу і зліпити. Галушки варити в посоленому окропі 10 хвилин від закипання.

Галушки варто подавати помащеними цибулею зі смальцем. Для цього жир (2 столові ложки) треба розтопити на сковороді й підсмажити покришену цибулину.

Якщо є настрій погратися з картоплею для створення особливого кулінарного шедевру, приготуйте гарячу картопляну закуску «Постоли». Знадобиться (на дві порції) 4 картоплини, 30 г твердого сиру, 40 г шинки, зелень, сіль, перець, олія (2 столові ложки), 2 зубчики часнику. Картоплю почистити, надати форму постола за допомогою ножа і гострої чайної ложки. Невеликим гострим ножем нанести малюнок-сіточку.

Потім кожну картоплину змастити олією, притрусити приправою. Загорнути у фольгу і запекти до готовності в духовці при середній температурі. Готовність перевіряти, проколюючи виделкою. Шинку порізати дрібними кубиками, сир потерти на середній терці, пару гілочок кропу дрібно порізати, часник потерти на середній терці. Перемішати. Готову картоплю звільнити від фольги. Наповнити начинкою і поставити в духовку або «мікрохвильовку», а як тільки сир розплавиться — вийняти. Страву притрусити порізаною зеленню, прикрасити, викласти «постоли» і відразу подавати.

Просто готується, але чудово сприймається придушена картопля. На кілограм картоплі потрібно 100 г вершкового масла, 8 зубчиків часнику, зелень кропу, петрушки, сіль і перець за смаком. Добре миємо картоплю, ставимо каструлю на вогонь і варимо її у шкірці десь 15 хвилин від моменту закипання води (треба слідкувати, щоб не розварилася). Зціджуємо воду, за допомогою кухонного рушничка беремо картопельку по черзі та злегка розчавлюємо її. В утворені тріщинки кладемо по чайній ложечці начинку з розтертого вершкового масла, подрібненого часнику та зелені кропу і петрушки. Злегка солимо та перчимо. Ставимо у духовку на 10 хвилин при температурі 180°С до появи легенького аромату печеної картоплі.

А студенти нещодавно поділилися своїм «смачно наболілим» — картопляною піцою. Треба 5 чималих картоплин, 2 помідори, 150 г відвареної курятини, або мисливських ковбасок, або сосисок чи вареної ковбаси (студенти люблять експериментувати), по 2 столові ложки майонезу і борошна, 50 (а краще 100!) грамів твердого сиру, сіль, перець і зелень. Картоплю натерти на крупній терці, додати яйце, дрібку солі, перець, борошно, все ретельно перемішати. Отриману суміш викласти у формі великого млинця на сковорідку з олією і смажити з одного боку 10 хвилин. Млинець перевернути на інший бік, змастити майонезом, викласти нарізані помідори, ковбасу, посічену зелень, зверху посипати тертим сиром, накрити кришкою і запікати ще 10 хвилин.

Смачного!


Повернутися
19.09.2015
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…