CЕЛО… З ПЕРЦЕМ!

Село Велика Добронь в Ужгородському районі на Закарпатті – це українська столиця паприки. Червоний солодкий перець спеціального сорту тут вирощують гектарами, а мелють – сотнями кілограмів. Духмяна і яскрава спеція – мелена паприка – не лише головний заробіток села, а вже й справжній бренд: саме доброньска паприка прикрашає страви не лише на Закарпатті.

  Виробництво спеції дається непросто, паприкою тут опікуються протягом майже усього року – з січня по листопад, але вона того варта: паприка-годувальниця вже стала справжнім символом села. Велика Добронь – це єдине місце в Україні, де вирощують такий смачний, такий яскравий і такий корисний перець у таких масштабах. Нарядний овоч уже поважають більше, ніж знамениту місцеву ранню картоплю, яку саме Добронь першою постачає на ринки країни – адже зараз паприка, зізнаються фермери, починає приносити більше прибутку.

   "Ми вирощуємо перець на 33 сотках землі. Це вже другий врожай. Спершу садимо ранню картоплю чи редис, потім продаємо, а вже тоді висаджуємо перець", - розповіла жителька села Велика Добронь Єва Бенедек кореспонденту Gazeta.ua.

 Її родина 40 років займається вирощуванням перцю. На ділянці працюють 6 чоловік.

"Батьки займаються розсадою, ми далі доглядаємо, садимо та сушимо перці. Цього року довелось багато поливати через посушливе літо. У серпні починаємо збирати врожаї. Кожен перчик треба окремо нанизати на нитку. Спочатку висушити на сонці, а потім у спеціальній газовій сушильні. Остаточно паприку перемелюємо, фасуємо в пакунки по 100 грамів і пів кілограма і продаємо на ринках. Основні споживачі нашого продукту — угорці, з якими ми межуємо. Вони добре скуповують нашу паприку, бо ароматна й добре висушена", - каже Бенедек.

Для сім'ї на рік потрібно 5 кілограмів паприки. Її додають скрізь. Від солодких страв до борщу. Іноді навіть замість томату приправляють страву.

"Цього року подорожчав газ, то й паприка сильно пішла в ціні. Торік кілограм коштував 35 гривень. Цього року — 100", - розповідає жінка.

Паприка продається увесь сезон, але найбільше у жовтні, листопаді, коли з'являється свіжа. За сезон селяни заробляють від 100 до 150 тисяч гривень.

"З куща перцю виходить приблизно пів кілограма сушеної паприки, - каже сільський голова Малої Доброні Балаж Ембер. - Нашу паприку фасують і продають в супермаркетах. Її можна купити в Львові та на Закарпатті . В інші регіони паприку майже не веземо, бо там мало її споживають".

Робота з перцем – цілорічна, наголошує фермер Василь Гіді, але саме зараз Добронь найколоритніша: перець уже зібрали, і яскрава паприка прикрашає майже кожне обійстя.

Пан Василь говорить: «Так, це наш бренд – доброньська паприка! Такий перець  вирощують тільки у нас. Взагалі ж цей перець характерний для національної кухні на Балканах, в Іспанії, звичайно, в Угорщині. У слов’янській кухні – не так, але от на Закарпатті у нас дуже хороший збут – прибуток дає вже кращий, ніж основна культура – молода картопля, після якої і садимо перець».

Але перед тим як продати готову паприку, слід докласти багато зусиль. Сезон розпочинається ще у січні, коли висаджується насіння. Потім кущики перцю оселяються під плівкою, в теплицях, там і достигають під турботливим доглядом доброньських фермерів, які цьогоріч, до слова, випробували новий елітний насіннєвий матеріал і результатом дуже задоволені. Господар каже: збирати врожай починають в середині серпня. Паприка вже зібраною достигає, потім сохне, а потім – мелеться.

До 150 тонн – таку кількість паприки виробляє у рік працелюбна Добронь (йдеться про вже готову спецію з висушеного і помеленого перцю!). У розпал сезону все село оздоблене червоним перцем. Та найбільше аромат відчувається там, де перчини перетворюються на власне спецію. У «селі з перцем» кажуть: паприка – їхній бренд – це найкращий збудник апетиту!