УПЕРЕД, НА СХІД!

Україна переорієнтує експорт агропродукції на ринки Південного та Далекого Сходу. У минулому маркетинговому році спостерігалося суттєве нарощення обсягів експорту продукції до Китаю, Туреччини, Саудівської Аравії та Лівану. Зокрема, обсяги експорту до Китаю збільшилися на 103 відсотки, до Туреччини — на 71, до Саудівської Аравії — на 40. Суттєве пожвавлення торгівлі спостерігається за такими товарними позиціями, як м’ясо та їстівні субпродукти, плоди та горіхи, кава, чай.

У минулому маркетинговому році експорт насіння і плодів олійних культур до Туреччини збільшився в 1,5 раза, також для цього виду продукції було відкрито ринок Саудівської Аравії. М’ясо та їстівні субпродукти користувалися популярністю в Нідерландах, куди поставки продукції були нарощені вчетверо, також до цієї країни розпочато постачання тютюну і його промислових залишків. Тютюн також поставлявся до Кореї, Болгарії, Румунії та Китаю, але найбільше — до Єгипту. Експорт їстівних плодів та горіхів суттєво зріс до Азербайджану (у 30 разів), Угорщини (у 3 рази) та Іраку (0,7 раза). Натомість зменшилися обсяги експорту до Росії (— 74%), Нідерландів, Японії та Великобританії. Загалом обсяг експорту агропродукції скоротився на 1,4 млрд. доларів США, з них 1,2 млрд. припадає на зменшення обсягу торгівлі з Російською Федерацією.


Повернутися
19.09.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...