ПІДЛІТКА ІЗ ЗАЛІЩИЦЬКОГО РАЙОНУ ЗНАЙШЛИ МЕРТВИМ У КАР’ЄРІ

Майже п’ять діб тривали пошуки 17-річного жителя села Лисівці Заліщицького району. У четвер, 17 вересня, неповнолітнього знайшли мертвим. Тіло хлопця було закопане у кар’єрі поблизу села Мушкарів Борщівського району. На це місце вказав 55-річний водій мікроавтобуса, який зізнався, що причетний до загибелі дитини.

Працівники Борщівського, Заліщицького, Чортківського райвідділів внутрішніх справ, співробітники обласного управління карного розшуку, кінологи, рятувальники, мешканці навколишніх з місцем зникнення неповнолітнього сіл розшукували 17-річного хлопця.

Зі слів начальника борщівської міліції Володимира Горб‘яка, на той час відпрацьовувалося дві версії: розшукуваний став жертвою дорожньо-транспортної пригоди, або ж не зміг знайти дороги додому і заблукав.

Підставами для виникнення саме таких припущень стали події, що розвивалися напередодні. Міліціонерам було відомо, що неповнолітній у суботу гуляв на весіллі в Олексинцях Борщівського району. Зі слів свідків, вживав спиртне. Над ранок вирушив додому.

У ході оперативно-розшукових заходів правоохоронці встановили, що про зникнення неповнолітнього може знати 55-річний житель села Мушкарів Борщівського району. Припущення оперативників підтвердилися.

Володимир Горб‘як каже, що тіло розшукуваного знайшли саме в тому місці, на яке й вказав житель Мушкарова. Судово-медичний розтин встановить остаточну причину смерті підлітка. Допоки кримінальне провадження порушено за частиною першою статті 115 ККУ.


Повернутися
19.09.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…