ПІДЛІТКА ІЗ ЗАЛІЩИЦЬКОГО РАЙОНУ ЗНАЙШЛИ МЕРТВИМ У КАР’ЄРІ

Майже п’ять діб тривали пошуки 17-річного жителя села Лисівці Заліщицького району. У четвер, 17 вересня, неповнолітнього знайшли мертвим. Тіло хлопця було закопане у кар’єрі поблизу села Мушкарів Борщівського району. На це місце вказав 55-річний водій мікроавтобуса, який зізнався, що причетний до загибелі дитини.

Працівники Борщівського, Заліщицького, Чортківського райвідділів внутрішніх справ, співробітники обласного управління карного розшуку, кінологи, рятувальники, мешканці навколишніх з місцем зникнення неповнолітнього сіл розшукували 17-річного хлопця.

Зі слів начальника борщівської міліції Володимира Горб‘яка, на той час відпрацьовувалося дві версії: розшукуваний став жертвою дорожньо-транспортної пригоди, або ж не зміг знайти дороги додому і заблукав.

Підставами для виникнення саме таких припущень стали події, що розвивалися напередодні. Міліціонерам було відомо, що неповнолітній у суботу гуляв на весіллі в Олексинцях Борщівського району. Зі слів свідків, вживав спиртне. Над ранок вирушив додому.

У ході оперативно-розшукових заходів правоохоронці встановили, що про зникнення неповнолітнього може знати 55-річний житель села Мушкарів Борщівського району. Припущення оперативників підтвердилися.

Володимир Горб‘як каже, що тіло розшукуваного знайшли саме в тому місці, на яке й вказав житель Мушкарова. Судово-медичний розтин встановить остаточну причину смерті підлітка. Допоки кримінальне провадження порушено за частиною першою статті 115 ККУ.


Повернутися
19.09.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.