У ТЕРНОПІЛЬСЬКОМУ ТАКСІ ПЕРЕВОЗИЛИ НАРКОТИКИ

В ході оперативно-профілактичної операції «Мак-2015» Бережанські правоохоронці зупинили для перевірки таксі з тернопільськими номерами реєстрації. В ході поверхневого огляду в одного з пасажирів легківки  міліціонери виявили пакет з рослинною речовиною, схожою на подрібнене маковиння.

Про це повідомляє СЗГ УМВС України в Тернопільській області.

Тернополянин, який перевозив незаконний вантаж, стверджує, що знайшов його. Таке пояснення здається малоймовірним, тим паче, що чоловік уже мав неприємності з Законом через зберігання наркотичних засобів.

За новим фактом правоохоронці інкримінують підозрюваному частину 1 статті 309 Кримінального кодексу України — незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту. Однак не виключено, що після усіх експертиз кримінальне провадження буде перекваліфіковано на частину 2 тієї ж статті, оскільки візуально маковиння у пакеті було більше кілограма.


Повернутися
19.09.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.