БРАТ УБИВ РІДНУ СЕСТРУ

У міліцію, повідомляє ІНТБ, зателефонував мешканець Теребовлі. Він повідомив, що його рідна сестра померла, впавши зі сходів. Адже жінка з дитинства хворіла церебральним паралічем.

ІГОР ПИСКЛИВЕЦЬ, слідчий Теребовлянського райвідділу міліції:

«Після цього було здійснено виїзд слідчо-оперативної групи на місце події, здійснено огляд будинку та трупа. Під час проведення огляду на тілі трупа було виявлено численні пошкодження голови та обличчя, а саме – синці та садни».

Що жінка померла не раптово, правоохоронці запідозрили ще під час огляду місця події. Висновки судмедекспертизи лише підтвердили припущення міліціонерів: смерть настала внаслідок удушення.

ІГОР ПИСКЛИВЕЦЬ, слідчий Теребовлянського райвідділу міліції:

«Після цього було проведено ряд заходів з метою встановлення злочинця.  Було встановлено що до злочину причетний її рідний брат  який повідомив про подію щодо смерті своєї сестри».

Чоловіка затримали. За його словами, конфлікт між ним та сестрою виник вночі. Хвора своїми стогонами заважала йому відпочивати. Тоді чоловік вирішив втихомирити її: схопив руками за шию та вдарив до бильця ліжка. Жінка втратила свідомість і впала обличчям на подушку.

Вранці жінка лежала нерухомо. Чоловік зрозумів, що накоїв і вигадав сценарій «раптової смерті». Вже через добу подзвонив у міліцію.

«Даний факт було внесено до ЄРДР за част. 1, ст. 115 – умисне вбивство». Наразі, вирішується питання про обрання міри запобіжного заходу для чоловіка у вигляді тримання під вартою.


Повернутися
19.09.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.