БРАТ УБИВ РІДНУ СЕСТРУ

У міліцію, повідомляє ІНТБ, зателефонував мешканець Теребовлі. Він повідомив, що його рідна сестра померла, впавши зі сходів. Адже жінка з дитинства хворіла церебральним паралічем.

ІГОР ПИСКЛИВЕЦЬ, слідчий Теребовлянського райвідділу міліції:

«Після цього було здійснено виїзд слідчо-оперативної групи на місце події, здійснено огляд будинку та трупа. Під час проведення огляду на тілі трупа було виявлено численні пошкодження голови та обличчя, а саме – синці та садни».

Що жінка померла не раптово, правоохоронці запідозрили ще під час огляду місця події. Висновки судмедекспертизи лише підтвердили припущення міліціонерів: смерть настала внаслідок удушення.

ІГОР ПИСКЛИВЕЦЬ, слідчий Теребовлянського райвідділу міліції:

«Після цього було проведено ряд заходів з метою встановлення злочинця.  Було встановлено що до злочину причетний її рідний брат  який повідомив про подію щодо смерті своєї сестри».

Чоловіка затримали. За його словами, конфлікт між ним та сестрою виник вночі. Хвора своїми стогонами заважала йому відпочивати. Тоді чоловік вирішив втихомирити її: схопив руками за шию та вдарив до бильця ліжка. Жінка втратила свідомість і впала обличчям на подушку.

Вранці жінка лежала нерухомо. Чоловік зрозумів, що накоїв і вигадав сценарій «раптової смерті». Вже через добу подзвонив у міліцію.

«Даний факт було внесено до ЄРДР за част. 1, ст. 115 – умисне вбивство». Наразі, вирішується питання про обрання міри запобіжного заходу для чоловіка у вигляді тримання під вартою.


Повернутися
19.09.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.