АНЕКДОТИ №33

Упiймав чоловiк золоту рибку:

— Хочу невеликий завод, будинок і машину.

Рибка:

— Добре, але вибирай: у кредит або в лізинг.

Чоловiк:

— Гаразд, вибирай: на вершковому або в олiї?

* * *

Із записника молодого хiрурга:

Не натискайте пiд час операції на скальпель, пам’ятайте, що покриття столів коштує дуже дорого.

* * *

— Ізя, ви не знаєте, як ми завтра працюємо?

— Неохоче...

* * *

— Сьогодні на роботі підвищення отримав.

— І хто ти тепер?

— Тепер я на другому поверсі працюю.

* * *

Учора їхала в «маршрутці». Перед нею різко загальмував автомобіль, і «маршрутка» стукнула його в зад. Слова водія мене просто шокували! Він сказав: «От чорт... тепер увесь дріб’язок перемішався ...»

* * *

Навпроти мене в автобусі сіла дівчина з мітлою. Ледве втримався, щоб не запитати:

— Що, не заводиться?

Прокидається чоловiк iз тяжкого похмілля і починає голосити:

— От теща, от змiюка...

Дружина здивовано:

— Любий, що тобі зробила моя мама?

Чоловiк:

— Це ж треба було назвати свою дочку, що нормальна людина вранці й не пригадає.

* * *

Дорожня поліція перейшла на нові методи роботи. Щоб радар показував більше, вони біжать назустріч автомобілю ще швидше.

* * *

Шеф — секретарці: — Що ви робите в неділю?

Секретарка (з надією в голосі):

— Нічого.

— Тоді дозвольте вам нагадати, що сьогодні не недiля!

* * *

Приходить єврей у партизанський загін влаштовуватися на роботу. Окопи рити не вміє, стріляти теж. Послали його тоді листівки поширювати в довколишні села. Тиждень минає, iнший... Партизани вже за упокiй випили, але раптом він з’явився брудний, але живий. Дістає зім’яті гроші й кидає на стіл із словами:

— Щоб я ще раз iз таким товаром зв’язався...

****

Пасічник здогадався, що дружина знайшла заначку, коли побачив її з розпухлим обличчям, але в новій сукні.

* * *

Клеїв плитку на стелю. Багатьом це напевно знайоме. Тепер я розумію, чому клей називають «Титан». Намажеш його на плитку і потім півгодини тримаєш стелю.

* * *

Вовочка запитує в аптеці:

— У вас є якийсь знеболювальний засіб?

— А що в тебе болить?

— Поки нічого, але тато пішов на батьківські збори ...

***

— Ну що, ви вже підготували свою дитину до школи?

— Так, щоденник і ремінь купили.

 


Повернутися
10.09.2015
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...