АНЕКДОТИ №33

Упiймав чоловiк золоту рибку:

— Хочу невеликий завод, будинок і машину.

Рибка:

— Добре, але вибирай: у кредит або в лізинг.

Чоловiк:

— Гаразд, вибирай: на вершковому або в олiї?

* * *

Із записника молодого хiрурга:

Не натискайте пiд час операції на скальпель, пам’ятайте, що покриття столів коштує дуже дорого.

* * *

— Ізя, ви не знаєте, як ми завтра працюємо?

— Неохоче...

* * *

— Сьогодні на роботі підвищення отримав.

— І хто ти тепер?

— Тепер я на другому поверсі працюю.

* * *

Учора їхала в «маршрутці». Перед нею різко загальмував автомобіль, і «маршрутка» стукнула його в зад. Слова водія мене просто шокували! Він сказав: «От чорт... тепер увесь дріб’язок перемішався ...»

* * *

Навпроти мене в автобусі сіла дівчина з мітлою. Ледве втримався, щоб не запитати:

— Що, не заводиться?

Прокидається чоловiк iз тяжкого похмілля і починає голосити:

— От теща, от змiюка...

Дружина здивовано:

— Любий, що тобі зробила моя мама?

Чоловiк:

— Це ж треба було назвати свою дочку, що нормальна людина вранці й не пригадає.

* * *

Дорожня поліція перейшла на нові методи роботи. Щоб радар показував більше, вони біжать назустріч автомобілю ще швидше.

* * *

Шеф — секретарці: — Що ви робите в неділю?

Секретарка (з надією в голосі):

— Нічого.

— Тоді дозвольте вам нагадати, що сьогодні не недiля!

* * *

Приходить єврей у партизанський загін влаштовуватися на роботу. Окопи рити не вміє, стріляти теж. Послали його тоді листівки поширювати в довколишні села. Тиждень минає, iнший... Партизани вже за упокiй випили, але раптом він з’явився брудний, але живий. Дістає зім’яті гроші й кидає на стіл із словами:

— Щоб я ще раз iз таким товаром зв’язався...

****

Пасічник здогадався, що дружина знайшла заначку, коли побачив її з розпухлим обличчям, але в новій сукні.

* * *

Клеїв плитку на стелю. Багатьом це напевно знайоме. Тепер я розумію, чому клей називають «Титан». Намажеш його на плитку і потім півгодини тримаєш стелю.

* * *

Вовочка запитує в аптеці:

— У вас є якийсь знеболювальний засіб?

— А що в тебе болить?

— Поки нічого, але тато пішов на батьківські збори ...

***

— Ну що, ви вже підготували свою дитину до школи?

— Так, щоденник і ремінь купили.

 


Повернутися
10.09.2015
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.