ХТО "СУПЕРХИЖАКИ"? МИ…

Дослідники прийшли до невтішних висновків - люди виявилися "суперхижаками" Землі. Ми не тільки вбиваємо тварин куди швидше вовків, акул і тигрів, але легко і знищуємо найдоросліших, найсильніших і найбільш здорових особин – в комбінації ці здібності смертельно небезпечні для цілих видів.

"Будь-який хижак, що володіє такими здібностями, рано чи пізно поставить своїх жертв на грань зникнення", – говорить один з авторів роботи, які порівняли хижацькі уміння і звички різних тварин, включаючи людину.

Менше 15 тис. років тому перші люди, які прийшли в Америку, призвели до загибелі безліч великих ссавців, від яких сьогодні залишилися лише кістки – мамонтів, гігантських лінивців і т. п. З тих пір наші мисливські навички тільки покращилися, а рибальство удосконалювалося настільки, що ми спустошуємо цілі райони Світового океану, і за сучасними оцінками майже сотня видів риб опинилися на межі вимирання лише через безвідповідальний вилов.

З схожого дослідження почалася і ця робота: канадські екологи вивчали вплив хижаків на рибне "населення" колюшки в околицях одного з островів на півночі Тихого океану. Тривалі спостереження показали, що ні за яких обставин жоден з них не знищує більше 2% колюшки на рік. Втім виявилося, що місцеві рибалки, що виходять на промисел за лососем, виловлюють його куди більше цієї цифри. Вражені, автори звернулися за даними інших спостережень.

Їм вдалося зібрати та узагальнити інформацію з сотень робіт, показавши, що якщо вести розмову про великих диких травоїдних тварин, то люди і інші хижаки, які полюють на них, (леви, вовки, ведмеді) вибивають їх з приблизно однаковою швидкістю, однак жертвами людей майже вдесятеро частіше виявляються найбільш масивні, міцні і здорові звірі. Це не дивно, адже полювання на них в наші дні найчастіше проводится не для видобутку їжі, без економії сил і ресурсів, а задля здобуття найвражаючого трофею.

З рибами все набагато гірше. Як показали вчені, люди знищують в середньому у 14 разів більше риби, ніж будь-який інший хижак (нагадаємо, що щорічний вилов перевищує 100 млн т). І, знову ж таки, під особливою загрозою виявляються великі, здорові, статевозрілі особини, що зазвичай легше за інших вислизають від нападу: сітям і сейнерам все одно. Для популяцій скорочення цієї групи тварин особливо небезпечно, адже саме вони забезпечують розмноження і підтримку чисельності.


Повернутися
10.09.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...