Піст без молитви – просто дієта…

Головна мета цього посту — підготовка душі і тіла до святкування Великодня. Біблійна легенда свідчить, що Спаситель постив у пустелі протягом сорока днів, а Великий піст створений, щоб віруючі не забували про це. У 2015 році піст починається у понеділок, 23 лютого, а закінчується 12 квітня, на Пасху. Неділю, що передує першому дню Великого посту, називають Прощеною. 

Піст, зазначає настоятель церкви Святого Миколая, що у Миколаївському районі, отець Степан Цихуляк- це не просто період, коли люди обмежують себе в їжі, інакше немає ніякої різниці між постом і дієтою. - Це особливий стан душі, можна сказати — духовний подвиг. Не можна лаятися, сваритися, скандалити, брехати, грубіянити, вживати лайливі слова - навіть у думках. Це час стриманості, покаяння і милосердя. Покаяння — це переоцінка свого світогляду і життя. Коли ми усвідомлюємо, аналізуємо свої вчинки, розглядаємо їх у світлі Божих заповідей і Божої любові до нас і бачимо, що саме в нашому житті потрібно змінити на краще і куди рухатися далі. Під час посту ми можемо змінитися і стати кращими. Заздрість і прокльони не допоможуть, навіть якщо не їсти м’яса.

Починати піст з образою і гіркотою в душі не можна. Саме тому існує Прощена неділя, коли можна помиритися з тими, кого образили, попросити прощення навіть у померлих і зі спокійною душею почати піст. Нехай у хаті буде мир – між невістками, зятями, тестями, свекрами. Нехай буде мир у нашій зболеній Україні. У час Великого посту будемо молитися за мир у нашій країні щодня, в думках звертатимемося до Господа Бога кожної хвилини, будемо просити, щоб не гинули більше люди у цій непотрібній війні.


Повернутися
26.02.2015
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...