ЖОВТНЕВЕ СТАЛО СОБОРНИМ

З КАРТИ ТЕРНОПІЛЬЩИНИ ЗНИКЛО «РАДЯНСЬКЕ» СЕЛО

  У Тернопільському районі громада проголосувала за зміну назви їхнього рідного села. Йдеться про населений пункт Жовтневе, від якого, за словами голови сільради, так і віяло «совком».

Так, свою передостанню назву (Жовтневе, - авт.), село отримало у 1957-му році і присвячена вона була 40-річчю Жовтневої революції. Тут навіть колгосп був «імені 40-річчя Жовтня». До цієї назви село йменувалося Чернелів-Мазовецький. А після Другої світової війни офіційно позначалося як с. Жукове – у пам'ять про командувача I-го Українського Фронту – маршала Жукова, штаб якого там знаходився під час завершальної стадії Проскурівсько-Чернівецької операції 1944 р. Після Помаранчевої революції, у 2004-му, село хотіли назвати «Помаранчевим». Наступного разу про таку зміну заговорили 23 лютого цього року під час сільського віче, що було присвячене Небесній сотні. І ось зараз лише місцеві жителі домоглися свого.

Та й не з волі самих лише селян назву в скорім часі змінять – згідно із ЗУ «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», село підлягало перейменуванню. Варіантів нової назви було аж три, втім все вирішила більшість.

 4 вересня на Тернопільщині перейменували село Жовтневе в Собороне. Загалом за таку назву проголосувало 102 жителі. Проте, були й ті, хто хотів повернути історичну назву села Чернелів-Мазовецький. Таких людей було 44.

Окрім цього, жителі могли проголосувати і  за ще одну назву, а саме Топільче. За цей варіант віддали свої голоси два жителі.

– Село перейменоване, відтепер лише потрібно чекати поки його офіційно перейменують. Це буде не швидше 21 листопада, до того часу село фактично залишатиметься Жовтневим, – розповів сільський голова Михайло Дручок. – Проблем з документами у жителів села бути не повинно, а всі вивіски про назву села ми готові поміняти в любий час.


Повернутися
10.09.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.