ЖОВТНЕВЕ СТАЛО СОБОРНИМ

З КАРТИ ТЕРНОПІЛЬЩИНИ ЗНИКЛО «РАДЯНСЬКЕ» СЕЛО

  У Тернопільському районі громада проголосувала за зміну назви їхнього рідного села. Йдеться про населений пункт Жовтневе, від якого, за словами голови сільради, так і віяло «совком».

Так, свою передостанню назву (Жовтневе, - авт.), село отримало у 1957-му році і присвячена вона була 40-річчю Жовтневої революції. Тут навіть колгосп був «імені 40-річчя Жовтня». До цієї назви село йменувалося Чернелів-Мазовецький. А після Другої світової війни офіційно позначалося як с. Жукове – у пам'ять про командувача I-го Українського Фронту – маршала Жукова, штаб якого там знаходився під час завершальної стадії Проскурівсько-Чернівецької операції 1944 р. Після Помаранчевої революції, у 2004-му, село хотіли назвати «Помаранчевим». Наступного разу про таку зміну заговорили 23 лютого цього року під час сільського віче, що було присвячене Небесній сотні. І ось зараз лише місцеві жителі домоглися свого.

Та й не з волі самих лише селян назву в скорім часі змінять – згідно із ЗУ «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», село підлягало перейменуванню. Варіантів нової назви було аж три, втім все вирішила більшість.

 4 вересня на Тернопільщині перейменували село Жовтневе в Собороне. Загалом за таку назву проголосувало 102 жителі. Проте, були й ті, хто хотів повернути історичну назву села Чернелів-Мазовецький. Таких людей було 44.

Окрім цього, жителі могли проголосувати і  за ще одну назву, а саме Топільче. За цей варіант віддали свої голоси два жителі.

– Село перейменоване, відтепер лише потрібно чекати поки його офіційно перейменують. Це буде не швидше 21 листопада, до того часу село фактично залишатиметься Жовтневим, – розповів сільський голова Михайло Дручок. – Проблем з документами у жителів села бути не повинно, а всі вивіски про назву села ми готові поміняти в любий час.


Повернутися
10.09.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Буддиська притча розповідає про старого монаха, котрий так повчав своїх молодших колег: «Перший раз, коли сарна впала мені в юшку, я вилив усе на землю. Потім я викидав сарну, але їв юшку. Пізніше я їв усе разом – і сарну, і юшку. Нині ж, якщо якась сарна намагається вилізти з юшки, я заштовхую її назад…»

  Буває так, що невдача може бути основою успіху. Майже дев’яносто років тому журналіст Вільям Боліто написав: «Найважливіше в житті полягає не в тому, щоб максимально використовувати свої успіхи. Кожен дурень здатний на це. Насправді важливим є вміння  отримувати користь з наших втрат. Це вимагає розуму; в цьому і полягає різниця між розумною людиною і дурнем…»

 У житті усе несподіване й непередбачуване. То воно тобі підкидає удачу, то розчарування. Головне-не зупинятися, а продовжувати жити. Можливості потрібно не лише використовувати. Їх потрібно відбирати, виривати від життя, повністю вловлювати і не випускати! Коли доля підкидає тобі якийсь шанс, за цю зачіпку потрібно хапатися, що є духу! Для цього і є життя…

Навіть коли здається, що все проти вас, зусилля та наполегливість можуть бути вашими конкурентними перевагами. Ба більше, вони можуть бути тією єдиною перевагою, яка вам справді потрібна. Як казав класик: якщо важко досягти успіху, потрібно докласти більше зусиль.