ЛІЦЕЇСТАМ НА ГОЛОВУ… ВПАЛА СТЕЛЯ

У КОРОПЦІ ОБВАЛИЛАСЯ ЧАСТИНА СТЕЛІ В ЇДАЛЬНІ ВІЙСЬКОВОГО ЛІЦЕЮ

Влада області підтвердила, неприємність справді трапилась. Але запевнили, постраждалих немає, навчання у ліцеї продовжується. Ліцей знаходиться у старій історичній будівлі. Перед навчальним роком там робили косметичний ремонт, та частково ремонтували дах. Стеля впала через підтікання води після дощів, передає TV4.

– Постраждалих немає, всі роботи, які пов’язані з тим, щоби відновити стелю, будуть проведені найближчим часом. Ліцей знаходиться в колишньому палаці, це історична будівля, яка має свій термін зносу, але на сьогоднішній день обласною радою вже виділені кошти для того, щоби провести там відповідні ремонтні роботи. Як тільки ці кошти поступлять, будівельники відразу приступлять до виконання цих робіт, і я думаю, що протягом цього навчального року там буде проведено такий об’єм робіт, який дозволить учням бути в цьому приміщенні безпечно і відповідно до санітарних і гігієнічних норм, – говорить начальник відділу інформаційної діяльності Тернопільської ОДА Олег Удич.


Повернутися
10.09.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...