ЯК БОРЩІВ БОРЩ ЇВ!

БІЙЦІ АТО НА ТЕРНОПІЛЛІ ПРИГОЩАЛИ ФЕСТИВАЛЬНИКІВ БОРЩЕМ, ЩОБ ОДЯГНУТИ ПОБРАТИМІВ

Майже 500 літрів борщу, ухи, каші та інших українських страв приготували бійці АТО на «солдатській кухні» під час традиційного фестивалю в місті Борщеві – «Борщ’їв». Військовослужбовцям допомагали волонтери, втім основну роботу виконували хлопці, що служили на фронті.

Попри прохолодну і дощову погоду, охочих посмакувати наїдків з рук воїнів було чимало. Самі ж захисники кажуть, що вдома борщ смакує краще, ніж на передовій, та й інгредієнти не ті.

- Тут і сметанки, і м’яса додаємо, і квасолька є, - каже фронтовик Михайло. – Але ми вдячні волонтерам, які нас балують такими смачними стравами, довозять гарячим в термосах по бригадах – і борщ, і вареники…Це повертає нас завжди думками на рідне Тернопілля. До всього можна звикнути, навіть до розлуки з рідними, але змиритися не можемо лише з тим фактом, що в країні війна, якій, здається, нема кінця-краю.

Свято борщу в Борщеві пройшло «на ура». І хоч пригощали гостей безкоштовно, проте від пожертв не відмовлялися, адже цьогорічний фестиваль борщу мав, перш за все, благодійний характер – збирали кошти на придбання речей для військових взимку. Таким чином, кажуть організатори, вдалося виручити 4000 гривень.

 


Повернутися
10.09.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Буддиська притча розповідає про старого монаха, котрий так повчав своїх молодших колег: «Перший раз, коли сарна впала мені в юшку, я вилив усе на землю. Потім я викидав сарну, але їв юшку. Пізніше я їв усе разом – і сарну, і юшку. Нині ж, якщо якась сарна намагається вилізти з юшки, я заштовхую її назад…»

  Буває так, що невдача може бути основою успіху. Майже дев’яносто років тому журналіст Вільям Боліто написав: «Найважливіше в житті полягає не в тому, щоб максимально використовувати свої успіхи. Кожен дурень здатний на це. Насправді важливим є вміння  отримувати користь з наших втрат. Це вимагає розуму; в цьому і полягає різниця між розумною людиною і дурнем…»

 У житті усе несподіване й непередбачуване. То воно тобі підкидає удачу, то розчарування. Головне-не зупинятися, а продовжувати жити. Можливості потрібно не лише використовувати. Їх потрібно відбирати, виривати від життя, повністю вловлювати і не випускати! Коли доля підкидає тобі якийсь шанс, за цю зачіпку потрібно хапатися, що є духу! Для цього і є життя…

Навіть коли здається, що все проти вас, зусилля та наполегливість можуть бути вашими конкурентними перевагами. Ба більше, вони можуть бути тією єдиною перевагою, яка вам справді потрібна. Як казав класик: якщо важко досягти успіху, потрібно докласти більше зусиль.