ЯК БОРЩІВ БОРЩ ЇВ!

БІЙЦІ АТО НА ТЕРНОПІЛЛІ ПРИГОЩАЛИ ФЕСТИВАЛЬНИКІВ БОРЩЕМ, ЩОБ ОДЯГНУТИ ПОБРАТИМІВ

Майже 500 літрів борщу, ухи, каші та інших українських страв приготували бійці АТО на «солдатській кухні» під час традиційного фестивалю в місті Борщеві – «Борщ’їв». Військовослужбовцям допомагали волонтери, втім основну роботу виконували хлопці, що служили на фронті.

Попри прохолодну і дощову погоду, охочих посмакувати наїдків з рук воїнів було чимало. Самі ж захисники кажуть, що вдома борщ смакує краще, ніж на передовій, та й інгредієнти не ті.

- Тут і сметанки, і м’яса додаємо, і квасолька є, - каже фронтовик Михайло. – Але ми вдячні волонтерам, які нас балують такими смачними стравами, довозять гарячим в термосах по бригадах – і борщ, і вареники…Це повертає нас завжди думками на рідне Тернопілля. До всього можна звикнути, навіть до розлуки з рідними, але змиритися не можемо лише з тим фактом, що в країні війна, якій, здається, нема кінця-краю.

Свято борщу в Борщеві пройшло «на ура». І хоч пригощали гостей безкоштовно, проте від пожертв не відмовлялися, адже цьогорічний фестиваль борщу мав, перш за все, благодійний характер – збирали кошти на придбання речей для військових взимку. Таким чином, кажуть організатори, вдалося виручити 4000 гривень.

 


Повернутися
10.09.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...