ЯК БОРЩІВ БОРЩ ЇВ!

БІЙЦІ АТО НА ТЕРНОПІЛЛІ ПРИГОЩАЛИ ФЕСТИВАЛЬНИКІВ БОРЩЕМ, ЩОБ ОДЯГНУТИ ПОБРАТИМІВ

Майже 500 літрів борщу, ухи, каші та інших українських страв приготували бійці АТО на «солдатській кухні» під час традиційного фестивалю в місті Борщеві – «Борщ’їв». Військовослужбовцям допомагали волонтери, втім основну роботу виконували хлопці, що служили на фронті.

Попри прохолодну і дощову погоду, охочих посмакувати наїдків з рук воїнів було чимало. Самі ж захисники кажуть, що вдома борщ смакує краще, ніж на передовій, та й інгредієнти не ті.

- Тут і сметанки, і м’яса додаємо, і квасолька є, - каже фронтовик Михайло. – Але ми вдячні волонтерам, які нас балують такими смачними стравами, довозять гарячим в термосах по бригадах – і борщ, і вареники…Це повертає нас завжди думками на рідне Тернопілля. До всього можна звикнути, навіть до розлуки з рідними, але змиритися не можемо лише з тим фактом, що в країні війна, якій, здається, нема кінця-краю.

Свято борщу в Борщеві пройшло «на ура». І хоч пригощали гостей безкоштовно, проте від пожертв не відмовлялися, адже цьогорічний фестиваль борщу мав, перш за все, благодійний характер – збирали кошти на придбання речей для військових взимку. Таким чином, кажуть організатори, вдалося виручити 4000 гривень.

 


Повернутися
10.09.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.