У ЧОРТКОВІ НАГОРОДИЛИ 34-ОХ БІЙЦІВ, ЯКІ ВОЮВАЛИ НА СХОДІ

34-ох бійців, які на Сході брали участь в антитерористичній операції нагородили у місті Чортків.Про це повідомили у прес-службі ОДА.

-Дорогі земляки, насамперед хочу подякувати вам за те, що ви робите —  підтримуєте і вболіваєте за українську армію. Для мене, як вихідця з села Нагірянка і просто громадянина України важливо усвідомлювати, що моїй  малій Батьківщині ніколи не була байдужа доля України, — звернувся до усіх присутніх голова Тернопільської ОДА Степан Барна. — І що б там не говорили наші вороги, ми зараз маємо правдивих героїв. Лише сьогодні до нагороди представлено 34 бійці, учасники анти-терористичної операції.

   За останній рік у Тернополі вдалося відновити артилерійську 44-ту бригаду, що була знищена три роки тому.

-Хочу зазначити: у жодному разі ми не будемо зупинятися на досягнутому. Сьогодні 3,5 тисячі хлопців, серед яких є й тернополяни, стоять на передовій і захищають нашу територіальну цілісність, — продовжує далі Степан Барна. — І для мене це неабияка честь — відзначити кожного, хто її героїчно захищав. Окремо висловлюю подяку нашим героям-будівельникам (серед них є також вихідці з Чортківського району), які взяти участь у будівництві 17,5 фортефікаційних споруд на кордоні з російським агресором. Тернопільська область — перша, яка здала лінію оборони. Дякую від імені Тернопільської обласної державної адміністрації, від імені всієї громади Тернопільщини кожному герою, який захищав і продовжує захищати українську землю. Слава нашим героям! Слава Україні!


Повернутися
10.09.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...