В ТЕРНОПОЛІ У БІЙЦЯ, ЯКИЙ ВОЮЄ В АТО, ВКРАЛИ З ДОМУ 400 ЄВРО

   Помітивши зникнення кругленької суми 61-річна жінка негайно звернулася із заявою в міліцію. Правоохоронці розшукали крадія, але гроші той вже встиг потратити на власні забаганки.

У ході слідства стало відомо, що 400 євро належать сину потерпілої. Чоловік мобілізований і зараз перебуває у зоні АТО. Валюту ж залишив у дома.

На них і спокусився материн 42-річний співмешканець. Чоловік якось став свідком телефонної розмови жінки з сином, відтак і дізнався про валютні заощадження. За першої ж зручної нагоди він потягнув готівку. Гроші розтратив за декілька днів.

Крадію, який раніше уже мав неприємності з законом, інкримінують частину 2 статті 185 Кримінального кодексу України.

У Тернополі спіймали серійного грабіжника, який грабував молодь біля клубів

 Серійного грабіжника затримали в Тернополі. 27-річний мешканець з Підгайців грабував людей біля розважальних закладів.

У 23-річної тернополянки він викрав сумку з гаманцем та телефоном, яку вона залишила без догляду на столику у нічному клубі.

Злодій покинув приміщення і вже під стінами розважального закладу скоїв інший злочин. У 24-річного мешканця Шумського району грабіжник зірвав з шиї золотий ланцюжок.

Наступного дня він зірвав срібний ланцюжок у юнака, який вночі повертався з вечірки додому, а у мешканця Бучаччини кількома годинами пізніше вкрав золотиий ланцюжок.

Награбоване молодик здавав до ломбарду, готівку витрачав на власні потреби.


Повернутися
10.09.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.