В ТЕРНОПОЛІ У БІЙЦЯ, ЯКИЙ ВОЮЄ В АТО, ВКРАЛИ З ДОМУ 400 ЄВРО

   Помітивши зникнення кругленької суми 61-річна жінка негайно звернулася із заявою в міліцію. Правоохоронці розшукали крадія, але гроші той вже встиг потратити на власні забаганки.

У ході слідства стало відомо, що 400 євро належать сину потерпілої. Чоловік мобілізований і зараз перебуває у зоні АТО. Валюту ж залишив у дома.

На них і спокусився материн 42-річний співмешканець. Чоловік якось став свідком телефонної розмови жінки з сином, відтак і дізнався про валютні заощадження. За першої ж зручної нагоди він потягнув готівку. Гроші розтратив за декілька днів.

Крадію, який раніше уже мав неприємності з законом, інкримінують частину 2 статті 185 Кримінального кодексу України.

У Тернополі спіймали серійного грабіжника, який грабував молодь біля клубів

 Серійного грабіжника затримали в Тернополі. 27-річний мешканець з Підгайців грабував людей біля розважальних закладів.

У 23-річної тернополянки він викрав сумку з гаманцем та телефоном, яку вона залишила без догляду на столику у нічному клубі.

Злодій покинув приміщення і вже під стінами розважального закладу скоїв інший злочин. У 24-річного мешканця Шумського району грабіжник зірвав з шиї золотий ланцюжок.

Наступного дня він зірвав срібний ланцюжок у юнака, який вночі повертався з вечірки додому, а у мешканця Бучаччини кількома годинами пізніше вкрав золотиий ланцюжок.

Награбоване молодик здавав до ломбарду, готівку витрачав на власні потреби.


Повернутися
10.09.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...