В ТЕРНОПОЛІ У БІЙЦЯ, ЯКИЙ ВОЮЄ В АТО, ВКРАЛИ З ДОМУ 400 ЄВРО

   Помітивши зникнення кругленької суми 61-річна жінка негайно звернулася із заявою в міліцію. Правоохоронці розшукали крадія, але гроші той вже встиг потратити на власні забаганки.

У ході слідства стало відомо, що 400 євро належать сину потерпілої. Чоловік мобілізований і зараз перебуває у зоні АТО. Валюту ж залишив у дома.

На них і спокусився материн 42-річний співмешканець. Чоловік якось став свідком телефонної розмови жінки з сином, відтак і дізнався про валютні заощадження. За першої ж зручної нагоди він потягнув готівку. Гроші розтратив за декілька днів.

Крадію, який раніше уже мав неприємності з законом, інкримінують частину 2 статті 185 Кримінального кодексу України.

У Тернополі спіймали серійного грабіжника, який грабував молодь біля клубів

 Серійного грабіжника затримали в Тернополі. 27-річний мешканець з Підгайців грабував людей біля розважальних закладів.

У 23-річної тернополянки він викрав сумку з гаманцем та телефоном, яку вона залишила без догляду на столику у нічному клубі.

Злодій покинув приміщення і вже під стінами розважального закладу скоїв інший злочин. У 24-річного мешканця Шумського району грабіжник зірвав з шиї золотий ланцюжок.

Наступного дня він зірвав срібний ланцюжок у юнака, який вночі повертався з вечірки додому, а у мешканця Бучаччини кількома годинами пізніше вкрав золотиий ланцюжок.

Награбоване молодик здавав до ломбарду, готівку витрачав на власні потреби.


Повернутися
10.09.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.