ЧЕРЕЗ СУПЕРЕЧКУ… ПЕРЕРІЗАВ ГОРЛО

 Інцидент трапився 7 вересня у Тернополі, поблизу авторинку на вулиці Микулинецькій. Під час суперечки 55-річний житель обласного центру наніс ножове поранення в шию 22-річному молодикові. Правоохоронці з’ясовують усі обставини події.

За попередніми даними, між чоловіками виникла сутичка. Причина допоки невідомо. Потерпілий накинувся зі стусанами на старшого чоловіка. Останній, захищаючись, витягнув ніж та встромив його юнакові в шию, зачепивши артерію. Перехожі викликали лікарів.

Травма виявилася серйозною. Медики прооперували потерпілого. Отримане ним тілесне ушкодження кваліфікували, як тяжке. На даний час він непритомний.

Підозрюваний – 55-річний житель Тернополя теж звернувся за медичною допомогою. Попередньо у нього діагностували забої голови та плеча. Для встановлення ступеня важкості отриманих тілесних ушкоджень чоловіка направлено на судово-медичну експертизу.

За даним фактом розпочато кримінальне провадження за частиною 1 статті 124 ККУ – умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.

Правоохоронці встановлюють усі обставини інциденту, опитують свідків та очевидців пригоди.


Повернутися
10.09.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.