ВОСЬМИМІСЯЧНА ДІВЧИНКА ЗАДУШИЛАСЬ В ЛІЖЕЧКУ

Жахливий інцидент трапився наприкінці минулого тижня у Підволочиському районі. Дідусь залишив 8-ми місячну онучку на декілька хвилин, а коли повернувся – та вже не дихала. Голівка дитини застрягла, відтак дівчинка не могла дихати.

 Маленьку 8-місячну дівчинку дідусь знайшов без ознак життя у ліжечку. Голова Ангелінки застрягла між бильцями, тож дитина померла внаслідок механічної асфіксії.

За даним фактом правоохоронці розпочали кримінальне провадження. Обставини події з’ясовуються.

-       Інформацію про смерть дитини під волочиські міліціонери отримали від місцевих медиків, які прибули на виклик, - повідомляє перший заступник начальника Підволочиського райвідділу міліції Тарас Стець. – Того дня 19-річна матір немовляти пішла у справах, залишивши донечку з дідусем. Той лише на декілька хвилин вийшов у двір, а коли повернувся, то застав страшну картину – голова дитини була затиснена.

Чоловік одразу ж кинувся витягувати малечу, проте марно – дитя вже не дихало. Медикам, які виїхали на виклик, довелося констатувати лише смерть немовляти.

Молоді батьки завжди усміхненої красуні з великими блакитними очима досі не розуміють, чому їх сім’ю спіткало таке горе.  Односельчани родини кажуть, що обоє вони надзвичайно любили свою Ангелінку, яка була маленькою копією своєї мами. Попри молодий вік матір дівчинки увесь свій час присвячувала донечці… Та доля виявилася невблаганною…


Повернутися
10.09.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...