ВОСЬМИМІСЯЧНА ДІВЧИНКА ЗАДУШИЛАСЬ В ЛІЖЕЧКУ

Жахливий інцидент трапився наприкінці минулого тижня у Підволочиському районі. Дідусь залишив 8-ми місячну онучку на декілька хвилин, а коли повернувся – та вже не дихала. Голівка дитини застрягла, відтак дівчинка не могла дихати.

 Маленьку 8-місячну дівчинку дідусь знайшов без ознак життя у ліжечку. Голова Ангелінки застрягла між бильцями, тож дитина померла внаслідок механічної асфіксії.

За даним фактом правоохоронці розпочали кримінальне провадження. Обставини події з’ясовуються.

-       Інформацію про смерть дитини під волочиські міліціонери отримали від місцевих медиків, які прибули на виклик, - повідомляє перший заступник начальника Підволочиського райвідділу міліції Тарас Стець. – Того дня 19-річна матір немовляти пішла у справах, залишивши донечку з дідусем. Той лише на декілька хвилин вийшов у двір, а коли повернувся, то застав страшну картину – голова дитини була затиснена.

Чоловік одразу ж кинувся витягувати малечу, проте марно – дитя вже не дихало. Медикам, які виїхали на виклик, довелося констатувати лише смерть немовляти.

Молоді батьки завжди усміхненої красуні з великими блакитними очима досі не розуміють, чому їх сім’ю спіткало таке горе.  Односельчани родини кажуть, що обоє вони надзвичайно любили свою Ангелінку, яка була маленькою копією своєї мами. Попри молодий вік матір дівчинки увесь свій час присвячувала донечці… Та доля виявилася невблаганною…


Повернутися
10.09.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.