ОЙ ТИ ШКОЛО, ТИ «ПОГАНА», МУЧИШ МЕНЕ… АЖ 12 РОКІВ!

 ЩО ДАСТЬ ДОДАТКОВИЙ РІК У ШКОЛІ?

      Як заявив міністр освіти і науки Сергій Квіт, з наступного навчального року Україна перейде на 12-річну середню освіту.

 Ще кілька місяців тому йшлося про перехід на 12-річне навчання з 2017-го. Тепер же в освітянському відомстві заявляють, що додаткові роки навчання запровадять вже з наступного року. “Цей перехід не буде одномоментний. Ми зможемо організувати і матеріально-технічне забезпечення, і кадровий склад”,— сказав Квіт. Чи справді 12-річне навчання так необхідне українській освіті, дізнаймося у експертів освітньої галузі.

«Треба змінити методику навчання у старшій школі»

“Ця реформа має сенс лише за умови, що будуть змінені як навчальні плани та програми, так і підхід до навчання, його методика,— пояснила експерт аналітичного центру “CEDOS” Ірина Когут.— Нині методика викладання у старшій школі, тобто у 10-11 класі, нічим не відрізняється від викладання у решті класів. Це не логічно. Як наслідок, діти виходять зі школи не підготовленими ні до навчання в університетах, ані до навчання у професійних закладах, ні до життя загалом. Їхні знання і навички дуже теоретичні. Дітей не навчають застосовувати ці знання, самостійно шукати інформацію”.

За словами Ірини Когут, реформа покликана передовсім змінити підхід до навчання саме у старшій школі. “Учень міг би вибирати собі навчальні дисципліни,— каже експерт.— Завдяки цій варіативній складовій старша школа стане більш схожою на університет. Саме так це відбувається у більшості країн Європи, у США. Дванадцять років навчання — загальноприйнята практика. Мені складно згадати хоча б одну розвинену країну, де навчання триває менше 12 років (у деяких 13). Принцип такий: обов’язкове навчання, умовно кажучи, до 9-10 класу, тобто до 15-16 років. А потім — старша школа, де навчання є повністю безкоштовним і доступним усім учням, але не обов’язковим. Дитина може вибрати — йти у професійний заклад чи у старшу школу”.

«Вісімнадцять років — саме той вік, коли людина може усвідомлювати свої кроки»

“У реформі освіти має бути представлена дванадцятирічна система навчання за структурою: п’ять років початкова школа, чотири роки — основна, і три — старша профільна. Така дванадцятирічка нам необхідна. Це не просто додатковий рік — це нові програми навчання”,— розповіла голова комітету Верховної Ради з питань освіти і науки Лілія Гриневич.

 За її словами, експерти, які протягом двох років розробляли громадський законопроект “Про освіту”, виходять з того, що перший клас треба починати із шести років. “Шестирічних слід навчати не так, як семирічних,— каже пані Гриневич.— Варто враховувати їхні психо-фізіологічні особливості. Це ще маленькі діти. З ними потрібно гратися та розвивати їх емоційний інтелект… Першачки-шестирічки випустяться у 18-річному віці. Вісімнадцять — саме той вік, коли людина повністю може усвідомлювати свої кроки. У більшості країн Європейського Союзу повну загальну освіту завершують у вісімнадцять-дев’ятнадцять, а то й у двадцять років. Це той вік, коли найоптимальніше можна зробити свідоме обрання професії. Нині часто маємо такі ситуації, коли не дитина вирішує, куди вона хоче вступати, а батьки за неї це роблять. Згодом ця людина розуміє, що це не її вибір і не там вона хотіла навчатися… Випуск зі школи у вісімнадцять років — це нормально”.

«Учням би дебет від кредиту відрізнити, а не тангенс від котангенса»

Утім, більшість батьків не погоджується з думками освітянських експертів щодо покращення системи освіти у школах шляхом 12-річного навчання. “Не впевнена, що додатковий рік щось дасть,— пояснює мати потенційного учня  дванадцятирічки пані Світлана.— Перш за все треба реформувати початкову школу. Якщо навчити дитину вчитися у початковій школі, вона і в старшій не халявитиме. Діти просиджуватимуть за партою зайвий рік і йтимуть зі школи дорослими… Дехто у такому віці вже про заміжжя думає. Не уявляю свого старшого сімнадцятирічного сина, який зараз навчається у коледжі і має зріст понад 180 сантиметрів, за шкільною партою… Учням би дебет від кредиту відрізнити, а не заглиблюватися у премудрості тангенсів-котангенсів. Виходять після школи і уявлення не мають про підводні камені кредитів, не знають, куди вступати, у якому напрямі рухатися далі”.