ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №33

Один мудрий чоловік якось сказав:  бійтеся патріотів, про яких нічого не можна сказати, крім того, що вони патріоти. Випробування патріотизмом — чи не найважче. Адже доводиться мати справу з такою тонкою і делікатною матерією, як любов.
    Як і будь-які інші настрої, патріотизм переживає коливання і перепади. Будь-яка хвиля рано чи пізно спадає, а на зміну ентузіазму обов'язково приходить апатія, і той, хто вчора фарбував в жовто-сині кольори асфальт, починає нити: всі надії виявилися марними, мрії розбиті,  ілюзії розвіяні.  Час минає, фарба на асфальті злущується, а проблеми залишаються.
 Лікар, котрий чесно працює, і  якісно лікує громадян України – патріот, навіть якщо не ходить на мітинги і не кричить про свій патріотизм. Вчитель, котрий вдосконалює себе і вміє якісно вчити українських школярів чи студентів – справжній патріот, навіть якщо не б’є себе в груди і не козиряє своїм патріотизмом. Вчений або митець, котрий робить свою роботу – своїми діяннями у сто разів приносить більше користі Україні, ніж крикун. Підприємець, котрий забезпечує місця українцям…. Журналіст, котрий піднімає справжні проблеми і вказує на справжні недоліки, спонукаючи нас їх перебороти.

Обставини, в яких живемо нині,  не тільки складні, але і надзвичайно суперечливі. Поки одні намагаються щось робити, як то допомагати армії, поки щодня гинуть цивільні і військові, поки країна виснажується і вимотується нескінченною війною, хтось  справно прилаштовується до ситуації, підхоплюючи ура-патріотичну риторику і заробляючи на гарячій темі.
Гламурні вишиванки, «войовничі» автомобільні номери, бойова  риторика — політики, як зазвичай, реагують першими, з ходу змагаючись у радикалізмі і непримиренності. І поки ми за них голосуємо, звично ділять бабло, посилаючись на війну і складні фронтові обставини.
Гасла звучать все фальшивіше і все сильніше відштовхують. Я розумію — війна, смерті, ворог, але  не можна підтримувати політика тільки тому, що він носить красиву вишиванку і голосно називає Путіна  х *** лом.  

  Патріотизм — це не фарбувати асфальт в жовто-блакитні кольори, а час від часу цей-таки асфальт ремонтувати. А почуття патріотизму — воно або помре на війні, або перетвориться на любов до своєї країни.

 


Повернутися
10.09.2015
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.