АНЕКДОТИ №32

Медсестра — хворому:

— Досить дивитися телевізор, час у ліжко.

Хворий:

— А нас не застукають?

* * *

Вовочка розповідає однокласнику:

— Учора батько мене двічі побив.

— За що?

— Перший раз — коли я показав йому щоденник. А там поганi оцiнки та зауваження! А другий — коли він зрозумів, що це його старий щоденник.

* * *

Чоловiк і дружина гуляють у парку.

— Люба, прошу тебе, постарайся видаватися щасливою.

— ? !

— Жінка, яка йде нам назустріч, — моя перша дружина.

Дивна істота — жінка. Спочатку вона прагне вийти заміж за сильного самостійного чоловіка, а потім робить усе, щоб iз нього вийшла м’яка домашня ганчірка.

Помер старий єврей. Розкрили його заповiт i читають: «Доньці моїй Сарi залишаю 100 тисяч доларів і будинок. Онучці моїй Рівочцi залишаю 200 тисяч доларів і дачу. Зятевi моєму, Шмулику, який просив згадати його в заповiтi, згадую: Привіт тобі, Шмулику!..»

* * *

Прийшов Вовочка додому, тато йому:

— Ну, синку, що ти сьогодні в школі отримав?

Вовочка татовi:

— Я з батьками двієчників не розмовляю.

* * *

— Що б ви зробили, якби у вас був мiльйон доларів?

— Вiддав би борги.

— А решта?

— А решта почекають.

* * *

Дзвінок у морг:

— Дідусь уже три дні не ночує вдома. Ви не могли б перевірити, може, він у вас?

— Особливi прикмети?

— Вiн гаркавить.

82-річний дiдусь приходить до лiкаря:

— Я наступного тижня знову одружуюся, лiкарю!

— Це ж добре! Скільки років нареченій?

— 18.

— Я маю вас попередити, що надмірна активність у ліжку може мати смертельний результат!

— Хай помирає, ще раз одружуся!

* * *

Стоїть хлопчик біля дороги і плаче. Іде перехожий і запитує:

— Хлопчику, ти чого плачеш?

— Та мама сказала, доки машина не пройде, дорогу не переходити!

— І що?

— Та ось півдня стою, жодна машина не пройшла!

* * *

Зi щоденника пильного американця.

8.00. Запобіг теракту на робочому місці, перерізавши два підозрілі дроти.

8.05. Чомусь не працюють клавіатура і мишка...

Жоро, вчора я бачив, що біля будинку, де живе ваша теща, стояв катафалк. Вас що, можна привітати?

— Ой, про що ви! У цьому будинку триста квартир, це така лотерея...

* * *

Дзвінок по телефону:

— Це секс по телефону?

— Це секс по барабану!

— Це як?

— Це будинок для лiтнiх людей...

* * *

В електричці дві старенькі затіяли нескiнченну суперечку, відкривати вікно чи ні. Одна наполягала на тому, що вікно має бути відкрите, бо вона задихнеться. Інша вимагала, щоб вікно залишили закритим, інакше вона застудиться.

Чоловiк, який втомився від шуму, запропонував своєму попутникові:

— Давай спочатку відкриємо вікно — нехай одна захворіє і помре. Потім ми вікно закриємо — тоді друга задихнеться.

Скрiзь брехня. Купив пральний порошок, там написано: «Сто грамiв безплатно»! Вiдкрив, а там тiльки пральний порошок!

* * *

Урок «Основи православної культури». Вчителька:

— Пам’ятайте, діти! Ті, хто вчитиметься на «4» і «5», потраплять у рай. А ті, хто вчитиметься на «2» і «3», — у пекло!

Вовочка із задньої парти:

— Маріванна, а що, закінчити школу живим не можна?


Повернутися
02.09.2015
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.