ВІД РУЇН — ДО ВІЗИТКИ

Замки Тернопілля хочуть зробити привабливими для туристів як за рахунок коштів місцевих громад, так і приватних інвестицій

 Мандрівники, які найбільше цікавляться давніми фортецями та палацами, серед найпривабливіших для себе регіонів однозначно назвуть Тернопілля. Адже за кількістю старовинних замків ця область займає перше місце в державі (тут зосереджено більше третини всіх українських оборонних споруд або їх руїн — 34). Утім пересічний турист більше знає про «Золоту підкову Львівщини», Кам’янець-Подільську чи Хотинську фортеці, замок Паланок у Мукачевому чи замок Любарта у Луцьку тощо. Щодо замків Тернопільщини, пише «Україна молода», то найперше згадують палацово-замковий комплекс у Збаражі, який найкраще зберігся, тож після реставрації його відвідує до 100 тис. туристів щороку. Але обласна влада, науковці та місцеві ентузіасти бажали б надати «друге життя» в сучасних умовах усім фортифікаційним спорудам Тернопільщини. А головне: не допустити подальшої руйнації пам’яток, адже ще сто років тому в регіоні налічувалося утричі більше замків.

Без інвестора ніяк

Те, що на території Тернопільської області збереглося 34 унікальні замки та оборонні споруди, місцеві науковці вважають надзвичайною цифрою. Тим більше що всі ці замкові споруди в ідеалі могли б стати магнітним полюсом для туристів з усього світу. Хоча зараз більшість із них має непривабливий вигляд.

За даними Тернопільської облдержадміністрації, частина збережених замків перебуває під опікою держави. Зокрема, Національний заповідник «Замки Тернопілля» опікується 11 замками, існують Державний історико-архітектурний заповідник у Бережанах (ДІАЗ) та Кременецько-Почаївський заповідник. Тобто заповідниками охоплено лише 13 замків, а решта перебуває в руїнах.

«Замки, не охоплені заповідниками, перебувають на балансі місцевих громад. Місцеві громади коштів не мають, держбюджет — теж. Єдиний вихід — залучати інвестора, мецената. І, звісно, ми хочемо замки або віддавати в оренду за символічну плату приватним інвесторам, або передавати на якихось інших умовах, але з чіткою угодою про дотримання умов експлуатації цих споруд, — пояснює в коментарі «УМ» заступник директора Департаменту розвитку інфраструктури, транспорту та туризму Тернопільської ОДА Назар Яворський. — Ідеться про збереження замків за рахунок приватного капіталу, як це вже давно роблять наші колеги у країнах ЄС. При цьому замок має бути відкритим для місцевої громади і туристів, ніяких закритих приватних територій. Інвестор має чітко виконувати умови угоди, а в разі порушення угода з орендарем має розриватися. Єдина проблема: робити це нам наразі ще не дозволяє законодавство».

За словами пана Яворського, обласна влада активно співпрацює з народними депутатами від Тернопілля, які могли б запропонувати та пролобіювати відповідні законодавчі зміни.

«Усі ці замки треба насамперед законсервувати, оскільки частина з них руйнується. Потім реставрувати і вже на цій базі навколо замків створювати і розвивати туристичну індустрію гостинності. І саме тоді наші замки стали б справжньою візиткою Тернопілля», — зазначає Назар Іванович.

Серед іншого пан Назар разом із підлеглими влаштовує екологічні толоки навколо замків, до прибирання призамкової території залучають місцевих студентів та туроператорів. Так, наприкінці червня таку екотолоку було проведено навколо Теребовлянського замку.

Легенди, турніри, пивні дегустації

«Проблеми більшості наших замків, які не входять до складу жодного заповідника, полягають у тому, що вони віддалені від туристичних маршрутів, розташовані на периферії і до них украй рідко добираються туристи. Хіба що найзатятіші. І немає можливості їх використовувати в туристичних цілях, — відзначає екскурсовод теребовлянського відділу Національного заповідника «Замки Тернопілля» Тетяна Думська. — Хоча чимало об’єктів є надзвичайно цікавими. Наприклад, Сидорів замок-корабель у Гусятинському районі. Кожен замок має свої легенди, які також дуже цікаві туристам. Саме через призму легенд туристам, особливо дітям, легше відчути місцевий колорит, отримати цікаву інформацію, а не просто сухі історичні факти».

Тетяна Думська також наголошує, що прихід інвесторів може бути вирішальним для збереження замків. Адже держава зараз не має достатніх коштів для збереження спадщини, тим більше через анексію Криму та війну на сході. Хоча замки, які входять до складу заповідників, тобто перебувають під опікою держави, а не на балансі місцевих рад, усе ж таки мають кращу перспективу свого розвитку.

«Найбільше і найкраще відновленим є замок у Збаражі. На його базі створено чимало музеїв, облаштовано все для прийому відвідувачів, налагоджено екскурсійне обслуговування, — каже пані Думська. — Певний прогрес має замок у Вишнiвці. Ведуться роботи і в Микулинецькому замку. Звісно, нам хотілося б зробити більше. Але хто бував у цих замках два роки тому і приїде зараз, однозначно побачить прогрес».

Щодо замку в Микулинцях, то ситуація взагалі унікальна. Бiля однiєї зі стін напівзруйнованого замку облаштовано справжню хату. Вхід відгороджено дерев’яним парканом, на туристів гавкають собаки, які охороняють територію. За парканом є навіть город. Люди, які тут живуть, вважають ледь не увесь замок своїм, бо на початку минулого століття місцева графиня подарувала одну з його кімнат своїй улюбленій фрейліні Анні. Літня жінка, яка нині живе тут, є донькою тієї фрейліни і прописала тут усю свою численну родину. Бо нащадків графині, навпаки, не лишилося.

Місцева влада пропонувала власникам квартиру, але люди не погодилися. Тому патова ситуація навколо замку зберігається. І це при тому, що ідей щодо облаштування замку вистачає: від створення відпочинково-розважального комплексу з готелем до облаштування музею пивоваріння із дегустаційними екскурсіями. Бо одна рiч просто оглянути замкові руїни, і зовсім інша — дегустувати місцеве пиво, слухаючи легенди про привид доньки коваля з Микулинців.

Науковці також пропонують територіальним громадам акцентувати на збереженні пам’яток через проведення фестивалів у замках, які ще належно не розрекламовані. Поруч одразу виникатиме хоч якась туристична інфраструктура.

Так, на базі замку графів Потоцьких у Золотому Потоці Бучацького району планували створити середньовічне село. Адже через Золотий Потік пролягають багатолюдні туристичні маршрути, зокрема на гірськолижний курорт Буковель. Але віз і нині там.

Палац є, готелю немає

Водночас лицарські турніри вже є традиційними у Кременецькому замку. Але тут із туристичною інфраструктурою все гаразд, адже саме місто є доволі відомим туристичним центром. Щоправда, місцеві підприємці скаржаться, що туристи заїжджають до них лише на день і не бажають ночувати. Турист поки що обирає готелі сусіднього Почаєва або Дубна.

Про лицарські турніри та фестивалі лише мріють на малій батьківщині засновника Запорозької Січі Дмитра Вишневецького (Байди) — у селищі Вишнівець. Раніше навколо палацу були чагарники, але після того, як їх розчистили, кількість туристів зросла в рази.

Так було до 2014 року. За словами наукового співробітника Національного заповідника «Замки Тернопілля» Миколи Цимбалюка, протягом 2013 року комплекс відвідало близько 10 тис. туристів. При цьому 20% становили туристи з Польщі. Але у 2014—2015 рр. через бойові дії на Донбасі поляки майже не відвідують не лише Вишнівець, а й усю Західну Україну. Одна з причин — польські страхові компанії побоюються надавати поліси співвітчизникам, які хочуть подорожувати Україною. Водночас працівники заповідників відзначають, що на території області зростає внутрішній туризм: замки і палаци почали більше відвідувати українці.

«Ми продовжуємо реставраційні роботи. Вже є опалення, є концепція розвитку Вишневецького палацово-паркового комплексу, зовні було багато зроблено, але зараз фінансування майже немає, — розповідає пан Цимбалюк. — У плані — розвиток інфраструктури, яка б забезпечувала повне функціонування цього палацу. Наприклад, місця для готелю, для кафе, для проведення конференцій. Є зв’язки з польською стороною, з іншими державами, беремо участь у проекті «Шлях Гедиміновичів». Днями стало відомо, що Вишневецький палац виборов грант зі збереження культурної спадщини від посольства США в Україні на суму 155 тис. доларів. Отже, сподіваймося, що хоча б частину запланованого працівникам удасться реалізувати вже цього року.

Замість доріг — одні напрямки

Чималою проблемою для розвитку туризму на Тернопіллі є дороги. Це розуміє обласна влада, тож цього року місцеві дорожники доклали максимум зусиль, щоб відремонтувати ділянку дороги від міста Тернопіль до селища Ямпіль Хмельницької області. Рух цим маршрутом значно економить водіям час та гроші при поїздці в Київ у порівнянні з автодорогою, що веде на Київ через місто Рівне. Тривають роботи і на автодорозі Біла Церква — Кременець тощо.

«Область має неабиякий туристичний потенціал, але наші дороги — дійсно наша біда, і ми працюємо над цим, — каже голова Тернопільської ОДА Степан Барна. — Поки що лише напрямки у нас, але я вірю, що будуть і гарні дороги. Першочергово виправляємо міжнародні напрямки. За підтримки ЄБРР хочемо реконструювати дорогу Тернопіль — Дубно. Виправляємо дорогу у львіському напрямку».

За словами «губернатора», вже восени облдержадмінстрація представить нову стратегію розвитку туризму на чотири наступні роки. У ній врахують і інфраструктуру фортифікаційних споруд, і сплави по Дністру (наразі фактично безконтрольні), і духовні центри — Почаїв та Зарваницю, і відновлення системи кемпінгів тощо.