І ВИШИВАНКИ, І «ВОЯЦЬКИЙ» БОРЩ

НА БОРЩІВЩИНІ ПРОЙДЕ ФЕСТИВАЛЬ БОРЩУ І ВИШИВАНОК

 Уже вдевятнадцяте у Борщівському краї зацвітуть вишиванки — 6 вересня 2015 року в м.Борщів відбудеться фольклорно-мистецький фестиваль «В Борщівському краї цвітуть вишиванки».

Згідно програми фестивалю:

12.00 год. Відкриття етнографічної виставки «Борщівська народна сорочка» з фондів Борщівського обласного краєзнавчого музею.

13.00 год. Відкриття виставки вишиванок сіл району, декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва майстрів Тернопільщини.

Виставка-розпродаж робіт учнів загальноосвітніх навчальних закладів району «Болить душа за Україну».

Виставка – розпродаж робіт районного творчого об`єднання художників «Потік».

13.30 год. Фестиваль борщу «Борщ’їв – 2015»

— майстер-клас з приготування борщу для воїнів за участю волонтерів та воїнів АТО

— частування борщем, приготовленим сільськими господинями.

— концертна програма.

14.30 год. Урочиста хода учасників фестивалю, покладання квітів до пам’ятних та визначних місць м. Борщева.

15.00 год. Фольклорно-мистецьке дійство «Чорна борщівська сорочка – краю мого оберіг» за участю обрядово-фольклорних, хорових, хореографічних, інструментальних колективів, вокальних ансамблів, солістів-вокалістів району, області; Заслуженого артиста України Миколи Янченка (м.Вінниця); Заслуженого діяча естрадного мистецтва України Мар`яна Пуляка (м.Охтирка); журналіста Світлани Яковенко (Австралія); народного аматорського театру пісні «Лісапетний батальйон»; переможця телевізійного проекту «Україна має талант»; «Тріода» — суперфіналіста Міжнародного проекту «Х-фактор»; народного аматорського фольклорного гурту «Курінець» палацу культури «Будівельник» (м.Краматорськ, Донецька обл.); народного аматорського фольклорного колективу «Рушничок» (м.Сватове, Луганська обл.); мистецьких колективів Чернівецької, Хмельницької, Івано-Франківської областей.

В рамках фестивалю проходитиме благодійна акція по збору коштів для потреб воїнів АТО.


Повернутися
02.09.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...