ЇХАЛИ КОЗАКИ-З ПОЛОНУ ДО ДОМУ…

  

Боєць АТО з Тернопільщини Федір Ткачук після восьми місяців полону нарешті вдома. Визволеного з полону Героя на Тернопільщині зустріли оплесками та Гімном України.

У рідному селі Крутнів Кременецького району бійця зустріли оплесками та Гімном України. А перше, що одягнув військовослужбовець, вийшовши  з машини до рідних – вишиванку.

Як повідомляє у соціальній мережі голова ОДА Степан Барна, Федір Ткачук – останній офіційно встановлений полонений з Тернопільської області.

«Після восьмимісячного перебування в полоні та численних переговорів, звільнено останнього офіційно встановленого полоненого з Тернопільської області. Далі його чекає реабілітація та багато років життя. Тільки той, хто не знає що таке війна, може виступати проти Угод. Життя кожного солдата це справа честі кожного з нас», - йдеться у повідомленні.

Нагадаємо, Федора Ткачука визволили з полону ДНР 27 серпня.

27-річний боєць  родом - з села Крутнів Кременецького району. Він - військовослужбовець 128 гірсько-піхотної бригади. 29 січня він брав участь у боях в селі Нікішино Донецької області. Наші бійці натрапили на розвідку ДНР і декілька хлопців потрапили в полон.

Востаннє Федір виходив на зв'язок з рідними 25 січня. Відтоді про нього нічого не знали. Згодом підтвердилася інформація про те, що боєць справді в полоні. Його впізнали на відео, яке поширили сепаратисти.


Повернутися
02.09.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...