ЗАМІСТЬ М’ЯСА У КОВБАСІ… СВИНЯЧА ШКІРА

Пригадуєте, колись було реаліті-шоу “Останній герой”, де учасників залишали на безлюдному острові, і, аби вижити, вони змушені були їсти всіляку гидоту, яку  тільки знайдуть? Тепер воно точно не мало б рейтингів. Хіба багато треба хисту, аби вижити на острові, де їжа безкоштовно росте, повзає чи бігає? А спробуйте вижити в місті на зарплату 1500-2000 грн. І при цьому зібрати дітей до школи, заплатити за комунальні послуги, відкласти собі на проїзд на роботу, а за те, що залишилось, прохарчуватись місяць. Учасником такого “шоу” є мало не кожен другий українець. Не дивно, що люди змушені економити на харчах — переходять на дешевші торгові марки, а замість супермаркетів частіше ходять на ринки. За даними дослідження Nielsen, так робить 51% споживачів. Розуміючи, в якому становищі покупці, виробники та торгові мережі також почали економити,— аби здешевити продукти. Але далеко не всі роблять це чесно. Тож часто, пише «Високий замок», обираючи дешевший товар, насправді переплачуємо.

Олії недолили, шоколаду недодали….

Найпоширеніший спосіб знизити ціну товару — зменшити упаковку. От звикли ми, що олію продають у літрових пляшках, молоко — у літрових пакетах, а стандартна плитка шоколаду має 100 грамів. Насправді це давно не так! Виробників, які досі розливають олію у літрові пляшки, можна перерахувати на пальцях однієї руки. Решта фасують у пляшки по 900, 870 і навіть по 750 грамів. Але самі пляшки виготовлені таким чином, що на перший погляд не виглядають меншими за літрові. Тож покупець бачить олію за 25 і за 30 гривень. Зрозуміло, бере дешевшу. А вже вдома додивляється, що там не літр, а всього 820 грамів…

Мало які виробники й досі випускають 100-грамові плитки шоколаду. Більшість фасують шоколад по 90 і навіть 85 грамів. При цьому “площа” плитки така сама (аби на вітрині не виглядала убого), зате плитка тонша. Навіть “півлітра” пива далеко не завжди півлітра, буває 430-460 грамів…

Почали виробники економити на упаковці. Замість скла частіше використовують пластик, а замість картону — поліетилен. “Найбільше економлять на ящиках, у яких товар приходить у супермаркет. Замість повністю картонних ящиків використовують лише дно з картону, решта — затягнуте поліетиленом. Але воно часом вилазить боком. Нам прийшла партія чіпсів у ящиках з такого тонкого картону, що вони погнулись. Чіпси покришились, і ми мусили ставити на них акційну ціну”, – розповідає адміністратор однієї з торгових мереж. Чоловік на умовах анонімності зізнається, що раніше, якщо на прилавку виявляли товар, термін придатності якого вийшов, штрафували його та менеджера торгового залу. Тепер штрафи за протермінований товар на полиці скасували, хоча й прямої вказівки торгувати “неліквідом” доти, доки його хтось не купить, не було…

“Ясно, якщо сир вже смердить чи м’ясо підігнило, то не перепаковуємо, а списуємо. Але переважно кожен продукт після закінчення терміну придатності ще якийсь час цілком нормальний. Ми постійно забираємо “прострочку” додому — і нічого”,— переконує  адміністратор.

Дешева їжа задорого обходиться

Якщо вага і термін придатності — показники, які покупець може перевірити, то з вмістом складніше. А на якості товарів виробники також стали економити. Коли масло і спред однієї торгової марки продають у схожих упаковках, але десь дрібненьким шрифтом зазначено, що там — лише вершки, а там є рослинні жири, то це ще нічого страшного. Але багато виробників видають спред за масло, а сирний продукт — за сир.

“За результатами тестувань бачимо, що виробники почали економити на якості. І на етикетку це не виносять. Тобто фальсифікату стало більше, – каже директор Центру незалежних споживчих експертиз “Тест” Валентин Безрукий. – Мережі вибивають дешеві товари у виробників і часто самі запрошують фальсифікаторів. Скажімо, якщо масло коштує 10 гривень, то зрозуміло, що ніяке це не масло. І у мережі це розуміють, але їм важливо мати “бюджетний” товар на прилавку. Те саме і з м’ясними виробами. Саме мережі вимагають у виробників якомога дешевші позиції. Товари преміум-сегменту просто не закуповують. Навіть класичні ковбаси, собівартість яких зросла, зникають. Причому у м’ясних виробах простір для фальсифікацій ще більший, ніж у молочних. У молочних максимум, на чому можна зекономити,— замінити молочний жир рослинним. У ковбасі телятину замінюють дешевшою курятиною, м’ясо — субпродуктами, свинячими шкірками, а смак і запах забезпечують ароматизатори. Виробники не гребують контрабандним м’ясом — воно дешевше. Зараз на деяких фермах знищують свиней через загрозу африканської чуми. Так от, мені знайомий розповідав, що у них частину туш знищили “для картинки”, а решту — продали. Нам вироби з африканською чумою не траплялись. Але не вірити йому не маю підстав”.

 За словами експерта, традиційно найбільше фальсифікатів трапляється серед багатокомпонентних продуктів, бо там легко замінити один складник іншим — без лабораторної експертизи ніхто й не помітить. Але цього року винахідливість виробників неабияк дивує експертів. “Ми недавно перевіряли чорний мелений перець. Здавалося б, що там фальсифікувати? Але з 15 зразків від різних виробників, які ми тестували, 14 виявились фальсифікатом! — каже Валентин Безрукий. – Мелений перець цінний насамперед своїми ефірними оліями. Тож спритні ділки взяли зерна перцю, вичавили з них ефірні олії, продали їх окремо, а той жмих, який залишився, розфасували в пачки, ніби мелений перець. І такі відходи були у 14 зразках. Щодо круп, то виробники можуть хіба що замінити якісніші гіршими, зекономивши на очистці. З соняшниковою олією так само — її нема чим “розбавити”. Але очистка від бензопірену коштує дорого. Звичайно, олія, яка йде на експорт, очищена, бо все, що йде в ЄС, обов’язково перевіряють. В Україні також є норми, які регламентують допустимий вміст бензопірену та інших канцерогенів. Але ж хто це перевіряє?”.